КОТЕЛЬНИКОВ ГЛІБ ЄВГЕНОВИЧ

Меморіальна дошка
Котельникову Г. Є. в Полтаві

За ініціативи співробітників музею авіації й космонавтики, які доклали багато зусиль,щоб повернути ім’я Гліба Котельникова на батьківщину його предків і у місто, де він жив, рішенням Полтавської міської ради в обласному центрі 1999 року було встановлено на честь конструктора меморіальну дошку на будинку, де проживала родина Котельникових (нині вул. Соборності, 24).

КОТЕЛЬНИКОВ ГЛІБ ЄВГЕНОВИЧ (18 (30).01.1872, С.-Петербург – 22.11.1944, Москва) – конструктор-винахідник авіаційного ранцевого парашута, актор. За походженням українець. Батько – Євген Григорович, полтавець з народження. Його дружиною стала донька полтавського художника Івана Кіндратовича Зайцева, Катерина. В 1912 році Євген Котельников у Франції запатентував перший у світі ранцевий парашут РК-1, який використовували під час 1-ї світової війни.

ЛІТЕРАТУРА

1. Волосков В. Винахідник першого ранцевого парашута / В. Волосков // Волосков В. Найзнаменитіша в Україні. – Полтава, 2013. – С. 145-148.
2. Єфанов М. Гліб Котельников / М. Єфанов // Край. – 2014. –  № 128 (груд.). – С. 20-22.
3. Яловегіна Г. Актор і винахідник / Г. Яловегіна// Зоря Полтавщини. – 2017. – 3 лют. – С. 10.

ХМЕЛЕВСЬКИЙ ЙОСИП ЦЕЛЕСТІОНОВИЧ

Меморіальна дошка 
Хмелевському Й. Ц. в Полтаві

У Полтаві по вулиці Соборності, 20 в 2016 році відкрили меморіальну дошку Йосипу Хмелевському. Український фотограф із польським корінням свого часу працював у нашому місті. Він – автор багатьох світлин письменників, громадських діячів ХІХ – початку ХХ століття. По вулиці Олександрівській у цьому будинку на початку ХХ століття було розміщене фотоательє Йосипа Хмелевського. Тож через багато років на стіні будівлі відкрито меморіальну дошку і це стало можливим завдяки підтримці Генерального консульства Польщі в Харкові. На своїх світлинах Йосип Хмелевський увічнив багатьох видатних українців та полтавців: Володимира Короленка, Панаса Мирного, Григорія Мясоєдова та інших.

ХМЕЛЕВСЬКИЙ ЙОСИП (Йозеф) ЦЕЛЕСТІОНОВИЧ (нар. 18 березня 1849, Варшава, Польща – пом. 5 серп. 1924, Полтава) – фотограф-художник. Учасник 20 міжнародних виставок. Володар золотих медалей та дипломів. 

ЛІТЕРАТУРА: 

1. Голованенко В. Завдяки фотохудожнику Хмелевському/ В. Голованенко// Науковий світ. – 2011. – №11. – С. 24-25. 
2. Дябіна Ю. «Полонійне» життя на Полтавщині / Ю. Дябіна// Зоря Полтавщини. – 2016. – 25 листоп. – С. 15. 
3. Скалацький К. «Незабвенный И. Ц. Хмелевский» / К. Скалацький// Слов’янський збірник. Вип. 3. – Полтава, 2004. – С. 160-163. 
4. Ханко В. Хмелевський Йосип Целестіанович, укр. фотомистець// Ханко В. Словник мистців Полтавщини. – Полтава, 2002. – С. 197-198. 
5. Чернов А. Хмелевський Йозеф Целестинович/ А. Чернов // Край. – 2010. – № 79. – С. 17-18. 

КОЛЕСНІКОВ ВОЛОДИМИР ГРИГОРОВИЧ

Меморіальна дошка
 Колеснікову В. Г. в м. Полтаві

У Полтаві на вулиці Кукоби, 17/2 в 2018 року відкрито меморіальну дошку народному художнику України Володимиру Колеснікову, в цьому будинку проживав митець. Ескіз пам’ятної дошки створив син художника – Володимир Колесніков (молодший). Виконав роботи київський скульптор Тарас Цюпа. Першими з ідеєю увічнити пам’ять митця звернулися жителі будинку, її підтримали працівники художньої галереї, а згодом і Національна спілка художників України, адже митець зробив вагомий внесок для міста та області. Саме він виконав монументальні розписи медакадемії, аеропорту, кінотеатру в Лубнах, митцю завдячують також створенням дитячої галереї ім. Саші Путрі.

КОЛЕСНІКОВ ВОЛОДИМИР ГРИГОРОВИЧ (1951 – 2014) – український живописець, член Національної спілки художників України, народний художник України (2004). 

Народився 1951 року в місті Луцьк.Закінчив Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва; викладачі М. Гладкий, В. Манастирський).

Член НСХУ від 1987 року; на творчій роботі. Від 2000-го — професор, завідувач кафедри рисунка, живопису та графічного дизайну Київського університету технологій та дизайну.

Від 1980-х — учасник всеукраїнських художніх виставок. Персональні відбулися у Києві та Москві (1989—1990), Фільдерштадті, Полтаві — 2008, 2010 та 2012 роки.

2004 року вдостоєний почесного звання народного художника України.

Помер 2014 року в місті Полтава.

Творчий доробок митця складають монументальні розписи, живописні полотна, графіка, скульптура, що стали надбанням 22 музейних збірок та приватних колекцій не лише в Україні, а й у Росії, Швейцарії, Німеччині, Франції, Малайзії, США, Бельгії, Японії.Загалом творча спадщина нараховує понад 3 тисячі творів. 

Література: 

1. Бойко М. Володимир Колесніков – геній закарбований у мистецтві / М. Бойко // Полтавський вісник. – 2018. – 28 черв. – С. 7. 
2. Вернісаж полтавської родини // Край. – 2014. – № 122 (черв.). – С. 5-6. 
3. Живописна подорож Володимира Колеснікова // Край. – 2015. – № 139. – С. 5-6. 
4. Попкова М. Ім’я В. Колесникова буде вписане до класики укр. живопису ХХІ століття / М. Попкова// Вечірня Полтава. – 2018. – 4 лип. – С. 12-13. 
5. Черпакова Л. Дві іпостасі Володимира Колесникова / Л. Черпакова // Полтавський вісник. – 2010. – 25 черв. – С. 28.

ПОЗЕН ЛЕОНІД ВОЛОДИМИРОВИЧ

Меморіальна дошка

Леоніду Позену у Полтаві

Дванадцятого жовтня 2014 року на стіні Полтавського коопераційного технікуму була відкрита меморіальна дошка Л. В. Позену, скульптору нашої славної Полтави і світу загалом. Меморіальна дошка встановлена з ініціативи правління Полтавської обласної організації Національної спілки художників України та за благодійної підтримки Скрипки Бориса Анатолійовича ПП "Скульптурна майстерня" та архітектора Белінчіо Станіслава Віленовича, а також Петренко Олексія Миколайовича, Аничина Євгена Миколайовича та Денисенка Олега Вікторовича. 

ПОЗЕН ЛЕОНІД ВОЛОДИМИРОВИЧ – український скульптор-передвижник, дійсний член Петербурзької академії мистецтв (з 1894 року). 

Народився 26 лютого у селі Оболоні Хорольського повіту (тепер Семенівського району) Полтавської області, де був маєток його діда М. П. Позена. 

Закінчив Першу полтавську гімназію та 1872 року юридичний факультет Петербурзького університету. Мешкав у Полтаві у 1876–1891 роках. Працював товаришем прокурора Полтавського окружного суду. Потім працював у Петербурзі, з 1912 року сенатор. 

Спеціальної художньої освіти не мав. З 1880 року – експонент, з 1891 року — член товариства передвижників. 

Виконав численні скульптурні групи і статуетки на теми з життя та історії українського народу ("Кобзар", 1883 р.; "Переселенці", 1884 р.; "Жебрак", 1886 р.; "Запорожець у розвідці", 1887 р.; "Скіф", 1889 р.; "Оранка на Україні", 1897 р. та інші). Створив погруддя Г. Г. Мясоєдова (1890 р.), Ф. Г. Стравинського (1897 р.), М. О. Ярошенка (1898 р., 1899 р.) та ін. 

Автор пам'ятника Івану Котляревському (відкритий в 1903 році) і пам'ятника Миколі Гоголю (виконаний в 1913 році, встановлений у 1934) у Полтаві. Виконав для Полтавської школи імені Івана Котляревського скульптурне погруддя українського письменника. Був у дружніх стосунках з художниками Василем Волковим, Іваном Зайцевим, Григорієм Мясоєдовим. Помер у Петрограді, похований на Смоленському кладовищі. Твори зберігаються у Полтавському художньому музеї, Музеї українського образотворчого мистецтва у Києві, Третьяковській галереї у Москві, Російському музеї у Санкт-Петербурзі. 

Помер 8 січня 1921, Петрограді.

ПЧІЛКА ОЛЕНА (Косач Ольга Петрівна)

27 червня 2019 р. м. Гадяч відкрили меморіальну дошку видатній землячці

Меморіальна дошка
Олені Пчілці
м. Гадяч Полтавської області

– українській письменниці Олені Пчілці. Її освятив благочинний Гадяцького району прот. Олег Пограничний. 

Меморіальну дошку на честь Олени Пчілки розміщено на приміщені редакції районної газети "Гадяцький вісник", де свого часу працювала письменниця з 1917 до 1919 р.. 

Ініціатори й доброчинці власного проекту "Божа пташка" – увічнення пам’яті Олени Пчілки в місті її народження, лауреати премії імені Панаса Мирного Полтавської обласної ради заслужений працівник культури України, голова Полтавського обласного відділення Міжнародної організації "Жіноча громада" Валентина Шемчук і кавалер ордена "За заслуги" Вадим Голобородов виготовили меморіальну дошку видатній землячці та передали громаді Гадяча. 

ПЧІЛКА ОЛЕНА (справжні прізв., ім'я та по батькові – Косач Ольга Петрівна; у дівоцтві – Драгоманова). 

Поетеса, автор прозових та драматичних творів, перекладач, науковець, фольклорист і етнограф, видавець, активна громадська діячка – це все вона, Олена Пчілка. А ще – вродлива жінка, ніжна й мудра матір, яка виховала геніальну Лесю Українку, виплекала її талант. 

Протягом усього життя вона наполегливо, безкомпромісно боролася за майбутнє національної культури, за право говорити, писати й друкувати книжки рідною мовою. 

Народилася в Гадячі у сім'ї поміщика П. Драгоманова. Початкову освіту отримала вдома. 

1861–66 навчається в Київському зразковому пансіоні шляхетних дівчат пані Нельговської, блискуче оволоділа мовами, добре знала зарубіжну й російську літературу, музикувала. Під час навчання жила у брата Михайла, під значним впливом якого і сформувався світогляд. 

Початок нового століття приніс Пчілці тяжкі особисті втрати – смерть сина Михайла (1903), чоловіка (1909), доньки Лесі (1913). Пчілка переїхала до Гадяча, куди перевела редакцію "Рідного краю". 1920 за "контрреволюційні" виступи була заарештована більшовиками в Гадячі. Після звільнення виїхала до Могилева-Подільського, де перебувала до 1921, а відтоді жила в Києві. Із 1921 працювала членом Комісії етнографії та історії громад. течій ВУАН. Як видатного знавця в цій галузі 1927 її обрали членом-кореспондентом ВУАН.