tag:blogger.com,1999:blog-27804127119360103602024-03-28T06:24:55.734-07:00Історія Полтавщини у пам'ятних дошках ПРОЄКТ
Історія Полтавщини у пам'ятних дошкахhttp://www.blogger.com/profile/03621208563315858169noreply@blogger.comBlogger108125tag:blogger.com,1999:blog-2780412711936010360.post-14306267187817541652024-03-28T02:54:00.000-07:002024-03-28T04:40:25.355-07:00ІВАЩЕНКО СЕРГІЙ<div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><div class="separator" style="clear: both; font-size: x-large; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgMg3AnRgFuMqc3Fhyipon_HYQO1SrDFxZQXd4WtLpEwR8KxT_P09nCBTfBBn1XD7D0WyElKGohcvV-atM79Mzq6pm12xRboPxYIgo-cj_BhCS2bbG6AjfEaiwO5czvhO4jwFCYT0BSkhkTj1mNXVbf-jUKTl4wzTu889ZChyhODIGZXRN0zdNZwy5EHIaP/s285/%D0%91%D0%B5%D0%B7%20%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F%20(1).jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" data-original-height="177" data-original-width="285" height="177" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgMg3AnRgFuMqc3Fhyipon_HYQO1SrDFxZQXd4WtLpEwR8KxT_P09nCBTfBBn1XD7D0WyElKGohcvV-atM79Mzq6pm12xRboPxYIgo-cj_BhCS2bbG6AjfEaiwO5czvhO4jwFCYT0BSkhkTj1mNXVbf-jUKTl4wzTu889ZChyhODIGZXRN0zdNZwy5EHIaP/s1600/%D0%91%D0%B5%D0%B7%20%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F%20(1).jpg" width="285" /></a></div><span style="font-size: large;">Воїн народився 8 червня 1996 року. Зростав у селі Вили та навчався у Тарандинціській школі. Після випуску зі школи став до лав Збройних Сил України. </span></span><span style="font-family: "Times New Roman", "serif";"><span style="font-size: large;"> </span></span></div>
<div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: large;">Одним з перших з перших
днів став на захист України. Він поспішав жити, поспішав бути щасливим.
Тому попри війну, у короткі хвилини між бойовими діями, 14 грудня 2022 року одружився. Але ворожий снаряд не лишив шансів на
мирне щасливе життя воїну. Сергій Костянтинович Іващенко поліг смертю хоробрих
у бою, ні на крок не відступивши із зайнятої позиції.</span></div>Історія Полтавщини у пам'ятних дошкахhttp://www.blogger.com/profile/03621208563315858169noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2780412711936010360.post-64989602248771988042024-03-25T01:54:00.000-07:002024-03-25T07:28:41.594-07:00ДЖОХАР ДУДАЄВ<div style="text-align: justify;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEho7CguW7L-t2hZXKyaC_X6oodb21iKFbFHP_-S5mX-nPLqfXZwUS1lJCmd-xBhbPdYNwu7my8FD-uLrNnCdhWARsZWug_D-9fq99ic0Wc_gDsHXdhhZejYIGrkD8DBC7-D7JJu-TkU8mpAU9rOMRQ-PCQvgClkCKzLe-rLP4_VeDYtBbyqVsCe5JoEaUog/s1280/maxresdefault.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="720" data-original-width="1280" height="180" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEho7CguW7L-t2hZXKyaC_X6oodb21iKFbFHP_-S5mX-nPLqfXZwUS1lJCmd-xBhbPdYNwu7my8FD-uLrNnCdhWARsZWug_D-9fq99ic0Wc_gDsHXdhhZejYIGrkD8DBC7-D7JJu-TkU8mpAU9rOMRQ-PCQvgClkCKzLe-rLP4_VeDYtBbyqVsCe5JoEaUog/s320/maxresdefault.jpg" width="320" /></a></div><span style="font-family: times; font-size: medium;">Торік, 19 травня депутати Полтавської міської ради затвердили нові назви для низки вулиць. Зокрема перейменовано й вулицю Нікітченка у Полтаві. Тепер вона називається на честь першого Президента Республіки Ічкерія Джохара Дудаєва. На позначення нової назви вулиці та з нагоди 80-річчя від дня народження лідера чеченського національно-визвольного руху 1990-х років на будівлі дитячої поліклініки, що розташована на вулиці Джохара Дудаєва, будинок № 2 урочисто відкрили пам’ятну анотаційну дошку. Нові місця пам’яті на пошану борця з російським імперіалізмом створили у Полтаві, оскільки з цим містом пов’язані життя і діяльність майбутнього чеченського військового, державного та політичного діяча.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Полтава – це «дивовижне яблучне сновидіння».</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Джохар Дудаєв із 1985 по 1987 рік мешкав у Полтаві й працював на посаді начальника штабу 13-ї гвардійської важкої бомбардувальної дивізії.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">А до цього 15 років служив у Сибіру. На тлі життя у Полтаві ті роки в книзі «Мільйон перший» дружина Алла Дудаєва назвала «сибірським ув’язненням». Родина жила у будинку по вулиці Нікітченка (тепер Джохара Дудаєва, сучасний мікрорайон Сади-1). У згаданій книзі пані Алла описала Полтавський край як «дивовижне яблучне сновидіння»: «Запашний аромат фруктів просочував вулиці й золоті поля навколо. Сорочинський ярмарок двічі на рік – із пишними короваями, м’якою українською говіркою і живими гоголівськими персонажами – такого розмаїття всіх земних плодів, як у полтавських магазинах, я раніше ніколи не бачила».</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">У Полтаві чимало колишніх співслужбовців пригадують Дудаєва як чесного та порядного чоловіка. У спогадах дружини відзначено, що попри те, що Дудаєв підняв дивізію на найвищий рівень боєготовності, про призначення на вищі посади не йшлося, оскільки у СРСР над Дудаєвим трималося тавро походження «чеченець»: у 1944 році Сталін весь чеченський народ оголосив «прєдатєлєм»; того ж року російсько-комуністичний режим СРСР вдався до страшного злочину – людей силоміць переселяли переважно в Казахстан і Киргизію; під час депортації загинуло близько 100 тисяч чеченців, тобто приблизно кожен четвертий з усього народу; відразу після народження Джохара з родиною сталіністи депортували до Казахської РСР, де у засланні прожив 13 років.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">У 1987 році родина Дудаєвих залишає Полтаву й переїжджає в естонське місто Тарту. «Ми їхали в Прибалтику, з жалем залишаючи благодатні землі України», – так починається новий розділ книги Алли Дудаєвої про життя чоловіка.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Служба у Полтаві припала на початок так званої «горбачовської перєстройкі», коли іноді просочувалася правда про «імперію зла». Але, як неодноразово зазначав сам Дудаєв, його світогляд патріота формувався й у Естонії – під впливом Народних фронтів у тодішніх республіках Балтії.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">У Тарту Дудаєв вивчив естонську мову і поставився з розумінням до естонського націоналізму, знехтувавши наказ заблокувати естонське телебачення та парламент. Замість того він надіслав туди польову кухню. Велика кімната у будинку, де нині розмістився готель «Барклай», служила у ті буремні часи «естонської співучої революції» штабом Дудаєва, а ставши готельним номером, тепер іменується «Дудаєвським люксом».</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Перший Президент Ічкерії</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">У травні 1990 року Дудаєв добровільно залишив військову службу в армії СРСР і очолив виконком Загальнонаціонального конгресу чеченського народу, а 27 жовтня 1991 року чеченці обрали Джохара Дудаєва своїм першим президентом.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">1 листопада 1991 р. своїм першим декретом Дудаєв проголосив незалежність Чеченської Республіки Ічкерія (ЧРІ) від Російської Федерації. 7 листопада 1991 р. президент росії борис єльцин видав указ про введення в Чечено-Інгушетії надзвичайного стану. У відповідь на це Дудаєв ввів на підвладній йому території військовий стан. Верховна Рада росії, де більшість місць було у противників єльцина, не затвердила президентський указ, фактично підтримавши проголошення самостійності республіки.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">3 березня 1992 Дудаєв заявив, що Чечня сяде за стіл переговорів з російським керівництвом тільки в тому випадку, якщо Москва визнає її незалежність.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">12 березня 1992 парламент ЧРІ прийняв конституцію республіки, оголосивши її незалежною світською державою. Чеченська влада реквізувала озброєння російських окупаційних військових частин, дислокованих на території Чечні. 7 квітня 1993 р. Дудаєв розпустив уряд ЧРІ, парламент, конституційний суд і Грозненські міські збори, запровадивши на всій території Чечні пряме президентське правління і комендантську годину.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">4 жовтня 1992 року, у Грозному відбувся надзвичайний з’їзд народів Кавказу, на якому з програмною промовою виступив перший Президент Чеченської Республіки Ічкерія Джохар Дудаєв. Журналіст державної агенції Міністерства оборони «АрміяІнформ» Антон Антон Печерський переповів ключові заяви. Головною вимогою політика стало визнання незалежності Чечні з боку російської федерації. Наголосив, що головною метою москви на Кавказі є безроздільне панування в регіоні, а підґрунтям імперських прагнень стане викривлене уявлення про велич і право росії владарювати над сусідніми народами. Використовував термін «русизм» на позначення російської імперської шовіністичної ідеології. На десятиліття випередивши Тімоті Снайдера, який обґрунтував значення більш поширеного нині терміну «рашизм» (rashism). Цитую Дудаєва: «Русизм – це особлива форма людиноненависницької ідеології, заснована на великодержавному шовінізмі, повній бездуховності та аморальності. Відрізняється від відомих форм фашизму, расизму, націоналізму особливою жорстокістю як до людини, так і до природи… Володіючи рабською психологією, паразитує на хибній історії, на окупованих територіях і народах, що пригнічуються». «Зло з цієї імперії б’є ключем», − наголосив Дудаєв 4 жовтня 1992 року під час з’їзду народів Кавказу у Грозному. Наступне тридцятиліття наочно довело слушність міркувань першого Президента Ічкерії, який передбачив не лише криваві імперіалістичні війни російської федерації на Кавказі, але й неминучу агресію росії проти України.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">З самого початку першої чеченської війни за Дудаєвим йшла полювання російських спецслужб. Три спроби замаху закінчилися невдачею. Злочинний підлий наказ про вбивство генерала-майора авіації, президента Чеченської Республіки Ічкерія Джохара Дудаєва підписав російський імперіаліст і президент росії борис єльцин. 21 квітня 1996 року ФСБ запеленгувала сигнал супутникового телефону Джохара Дудаєва у районі села Гехі-Чу, яке знаходилося за 30 кілометрів від Грозного. Одразу ж в повітря піднялися два літаки Су-25. Дудаєв загинув від вибуху ракети.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><br /></span></div><div style="text-align: justify;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhUpIEDWAlLZiP-tiSkOzEUhqcpxsDV1Pn6yRIdSSwvfvrk8AYC0carTyMFlQVAAC8YEkWHY7KpQuuOEpllqsWCTdpZezB9HVwUsz48HV4IE0gyvRDR1wVLtsvIjxGQc7QSO63U4USaDiN6Tim-O-FZQcV1bGFb1BL1dbNAAdEP7PamxxvnHEV4QLGDPJdG/s630/630_360_1708014808-824.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="360" data-original-width="630" height="183" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhUpIEDWAlLZiP-tiSkOzEUhqcpxsDV1Pn6yRIdSSwvfvrk8AYC0carTyMFlQVAAC8YEkWHY7KpQuuOEpllqsWCTdpZezB9HVwUsz48HV4IE0gyvRDR1wVLtsvIjxGQc7QSO63U4USaDiN6Tim-O-FZQcV1bGFb1BL1dbNAAdEP7PamxxvnHEV4QLGDPJdG/s320/630_360_1708014808-824.jpg" width="320" /></a></div><span style="font-family: times; font-size: medium;">Непростий шлях до увічнення у Полтаві</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Ідея увічнити пам’ять виголошувалася відразу після вбивства провідника чеченського народу. Втім будь-які спроби перейменувати вулицю чи встановити дошку одразу наражалися на нервову реакцію тодішньої проросійської влади Полтави. Промовистий приклад. У 2007 році громадські організації «Молодий Народний Рух», «Тризуб», Міжнародний антиімперський фронт та УНА-УНСО встановили меморіальну дошку на будинку по вулиці Нікітченка, де жив Дудаєв. Але невдовзі влада тодішнього мера Матковського її замість «узаконити» прибрала. А місцевий комуніст Гавріков погрожував ініціаторам судами і прокуратурою.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">У назві вулиці Нікітченка звеличувався радянський військовий діяч, командир 95 гвардійської стрілецької дивізії армії СРСР. Ця назва пережила декомунізацію, але не деколонізацію: торік міська топонімічна комісія, ухвалила включити пропозицію перейменувати вулицю Нікітченка на честь Дудаєва. Приємно, що полтавці масово вибирали поміж інших варіантів нової назви саме цю. Тож депутати міської ради при прийнятті рішення спиралися на волю полтавців. А ще перейменування стало поштовхом до появи інформаційної панелі. 31 січня 2024-го виконавчий комітет Полтавської міської ради ухвалив рішення про її встановлення, а ініціатором виступило Генеральне представництво ЧРІ в Україні.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Відкрили дошку пам’яті прем’єр-міністр Чеченської Республіки Ічкерія в екзилі Ахмед Закаєв та секретар Полтавської міськради Катерина Ямщикова. На анотаційній панелі викарбувано цитати з книги Джохара Дудаєва «Атака ічкерійського Вовка»: «Коли над Україною зійде українське сонце, росія зникне. Найбільша помилка це знехтувати українцями, вважати їх слабкими, образити українців. Ніколи не ображайте українців. Українці ніколи не бувають такі слабкі, як вам здається». «Не дай Всемогутній аллах вигнати українців або відібрати щось у українців».</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b>Джерело:</b></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-size: medium;"><span style="font-family: times;"><b>Гриненко О</b>. В Полтавській громаді встановили інформаційну дошку Джохару Дудаєву / О. Гиненко // Інтернет-видання "Полтавщина". </span><span style="font-family: times;">–</span><span style="font-family: times;"> 2024. </span><span style="font-family: times;">–</span><span style="font-family: times;"> 15 лют.</span></span></div> Історія Полтавщини у пам'ятних дошкахhttp://www.blogger.com/profile/03621208563315858169noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2780412711936010360.post-37646503269319770922023-10-24T01:29:00.004-07:002024-02-22T07:05:02.134-08:00МОКЛЯК ОЛЕКСАНДР<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjLVuorqN1zZWfSg0pCIYu4FQZQ5I4XRPvvTSkRSJ7X6Z5Q196zcddPB2o-iGAp9pm7PDsCx1T4gHONmrHgbFKS9o4eInNLn9m7WxxI2E-HFmfBcN_yMm1VJd9K9FrrRl8ZluB65Koa5cXmmV8goE2knLFcGM5ZSU630lJa67O1wnmzTKd3fL5xJRRJjncT/s372/%D0%A1%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA%20%D1%8D%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%202023-10-24%20111825.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><img border="0" data-original-height="214" data-original-width="372" height="184" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjLVuorqN1zZWfSg0pCIYu4FQZQ5I4XRPvvTSkRSJ7X6Z5Q196zcddPB2o-iGAp9pm7PDsCx1T4gHONmrHgbFKS9o4eInNLn9m7WxxI2E-HFmfBcN_yMm1VJd9K9FrrRl8ZluB65Koa5cXmmV8goE2knLFcGM5ZSU630lJa67O1wnmzTKd3fL5xJRRJjncT/s320/%D0%A1%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA%20%D1%8D%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%202023-10-24%20111825.jpg" width="320" /></span></a></div><span style="font-family: times; font-size: medium;"><div style="text-align: justify;">23 серпня 2015 р. в Нових Санжарах відкрили меморіальну дошку — Мокляку Олександру. Дошку відкрили на будинку, де проживав військовослужбовець.</div></span><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b>МОКЛЯК ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ</b> — став сиротою ще у дитинстві. Закінчив Полтавське ПТУ № 10, Проходив строкову службу в лавах ЗСУ. Демобілізувавшись, працював у ТОВ "Наша марка".</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">У часі війни мобілізований, механік лісопильного відділення інженерно-технічної роти 57-ї окремої мотопіхотної бригади.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Під Дебальцевим виконував бойові завдання у складі 128-ї бригади задля ролі посилення взводного опорного пункту. Загинув 6 лютого 2015-го в бою в Чорнухиному Попаснянського району під час танкової атаки російських збройних формувань на взводно-опорний пункт "Віталій". Від розриву танкового снаряду Олександру рознесло голову; тіло забрали сепаратисти. Російський "канал" "Лайф Ньюз" і терористи поширювали брехню, що бійці йшли здаватись, а їх застрелили "загороджувальні загони Нацгвардії". У тому бою загинули старший лейтенант Микола Карнаухов, старший солдат Віталій Іскандаров, солдати Олександр Мокляк й Євген Шверненко, згодом упізнані серед загиблих; смертельного поранення осколком в голову зазнав старший солдат 15-го гірськопіхотного батальйону Олександр Капуш.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Після довгих перемовин у березні 2015 року вдалося забрати тіло вояка.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">11 березня Олександра поховали в Нових Санжарах.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Лишилася дружина та син.</span></div><div style="text-align: justify;"><i><b><span style="font-family: times; font-size: medium;">Нагороди та вшанування</span></b></i></div><div><ul><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагородженийУказом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року — орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).</span></li></ul><div><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b><i>ЛІТЕРАТУРА</i></b></span></div><span style="font-family: times; font-size: medium;"><div style="text-align: justify;"><ul><li>Пасько А. Призабутий подвиг Олександра Мокляка / А. Пасько // Зоря Полтавщини. – 2015. – 23 черв. – С. 4.</li></ul></div></span></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2780412711936010360.post-57400971743513208822023-10-24T01:16:00.005-07:002023-10-24T01:43:18.946-07:00ЗБИЦЬКИЙ МАКСИМ<p style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><span style="background-color: white;"></span></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi2M7fX-UgcGBabefcO1qFYcrQtAfoNgYibTXftf1B2n9l-RTwgiHyiX8luv1lzlxBai73TxMocrBi3TVmOgk4vl9NltSTcuiHl-Wu33qs_Tj64lFPqLsOLaf1hEFLSzauVcPLbnYMx4uUkPDwEKlgNqnqlZ-DmjmAkFSJqV87RA7RbccGn5nHBOp2iT_Cu/s468/%D0%A1%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA%20%D1%8D%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%202023-10-24%20104506.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="336" data-original-width="468" height="230" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi2M7fX-UgcGBabefcO1qFYcrQtAfoNgYibTXftf1B2n9l-RTwgiHyiX8luv1lzlxBai73TxMocrBi3TVmOgk4vl9NltSTcuiHl-Wu33qs_Tj64lFPqLsOLaf1hEFLSzauVcPLbnYMx4uUkPDwEKlgNqnqlZ-DmjmAkFSJqV87RA7RbccGn5nHBOp2iT_Cu/s320/%D0%A1%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA%20%D1%8D%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%202023-10-24%20104506.jpg" width="320" /></a></span></div><span style="font-family: times; font-size: medium;"><div style="text-align: justify;">23 серпня 2015 р. в смт. Нових Санжарах відкрили меморіальну дошку - Максиму Збицькому. Меморіальну дошку відкрили на будинку, де прожив військовослужбець.</div><div style="text-align: justify;"><b>ЗБИЦЬКИЙ МАКСИМ ВОЛОДИМИРОВИЧ</b> - народився 27 вересня 1976 року у місті Чита. З 1990 року проживав в смт. Нові Санжари, Полтавська область.</div><div style="text-align: justify;">Закінчив Карлівське професійно-технічне училище, Київську академію внутрішніх справ.</div></span><span style="font-family: times; font-size: medium;"><div style="text-align: justify;">Працював на різних підприємствах, займався індивідуальною трудовою діяльністю.</div><div style="text-align: justify;">19 червня 2014 року був мобілізований як доброволець на захист України. Солдат 34-го окремого мотопіхотного батальйону Збройних Сил України.</div><div style="text-align: justify;">Помер 16 грудня 2014 року під час несення служби в зоні АТО в смт Луганське (Бахмутський район Донецька область). Під час чергування на блокпосту Максиму стало зле, але він відстояв свою зміну. В розташуванні частини відмовився від виклику медиків та пішов відпочити, вночі помер.</div><div style="text-align: justify;">Похований у Нових Санжарах.</div><i><div style="text-align: justify;"><i><b>Нагороди та вшанування </b></i></div></i></span><div><ul style="text-align: left;"><li style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Указом Президента України № 23/2017 від 3 лютого 2017 року "за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку" нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно);</span></li><li style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">23 серпня 2015 року на будинку у Нових Санжарах, де проживав Збицький Максим, йому було відкрито меморіальну дошку.</span></li></ul><div style="text-align: justify;"><b><span style="font-family: times; font-size: medium;">ЛІТЕРАТУРА</span></b></div></div><div><ul style="text-align: left;"><li style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Бійця з Полтавщини посмертно нагородили орденом "За мужність" // Полтавська Думка. – 2017. – 2 берез. – С. 2.</span></li></ul><b></b></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2780412711936010360.post-74354996193958737372023-10-24T00:59:00.006-07:002023-10-24T01:30:09.132-07:00ЛИМАРЬ СЕРГІЙ<div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj2wNgRSq0IBhWe0XsXpbAVmNNHPCDKHPmrEGV8is6lg-Qul8JnuTdEjDVoSY4_uiU2ZqvIVkOW4GigCLJgvH19bnzWgL1iP6H_VhHfvzgO_3WdYoDmy40qBDZn8XAQCefFCIAZVQNX_fV4Cgj9q1FXCc6Og-FeKPfrdqcIdkVy8VyFZryOXCacZM-GH505/s277/%D0%A1%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA%20%D1%8D%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%202023-10-24%20104506.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="161" data-original-width="277" height="161" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj2wNgRSq0IBhWe0XsXpbAVmNNHPCDKHPmrEGV8is6lg-Qul8JnuTdEjDVoSY4_uiU2ZqvIVkOW4GigCLJgvH19bnzWgL1iP6H_VhHfvzgO_3WdYoDmy40qBDZn8XAQCefFCIAZVQNX_fV4Cgj9q1FXCc6Og-FeKPfrdqcIdkVy8VyFZryOXCacZM-GH505/s1600/%D0%A1%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA%20%D1%8D%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%202023-10-24%20104506.jpg" width="277" /></a></div>У м. Полтаві 12 жовтня 2015 р. на стіні ЗОШ № 9 відкрито пам'ятну дошку Сергія Лимаря.</span></div><span style="font-family: times; font-size: medium;"><div style="text-align: justify;"><b>ЛИМАРЬ СЕРГІЙ </b> народився 1989 року в місті Полтава, закінчив полтавську ЗОШ № 9. В родині по батьковій лінії були військові. Закінчив 2012 року навчання в Полтавському відділі військового інституту телекомунікацій та інформатизацій Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут".</div><div style="text-align: justify;">Офіцер Збройних Сил України. Командир взводу, 2-й об'єднаний польовий вузол зв'язку ГШ.</div><div style="text-align: justify;">З лютого 2014 року перебував у Херсонській області на межі з Кримом. З липня перебував в зоні ведення боїв. Загинув 21 серпня 2014 року при виконанні бойового завдання – бойовики здійснили артилерійський обстріл реактивною системою залпового вогню "Ураган" з території Російської Федерації бойових позицій підрозділу поблизу села Старогнатівка. Того дня Сергій Лимар підміняв побратима. Тоді ж загинув солдат 27-го полку Олексій Вербицький.</div><div style="text-align: justify;">Без сина лишилась мама Людмила Лимарь, бабуся та сестра.</div><b><div style="text-align: justify;"><b><i>Нагороди та вшанування</i></b></div></b><div style="text-align: justify;">21 жовтня 2014 року – за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений – нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).</div><div style="text-align: justify;">Вшановується 21 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії</div><div style="text-align: justify;">Його портрет розміщений на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 5, місце 1 медаль УПЦ КП "За жертовність і любов до України" (посмертно)</div><div style="text-align: justify;">нагороджений відзнакою "За вірність народу України" І ступеня (посмертно) рішенням Полтавської обласної ради.</div><div style="text-align: justify;">Полтавський телеканал "Лтава" присвятив Сергію документальне відео з циклу "Лицарі Небесної варти".</div></span><div></div><div style="text-align: justify;"><b><span style="font-family: times; font-size: medium;">ЛІТЕРАТУРА</span></b></div><div><ul style="text-align: left;"><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Низький уклін за допомогу й громадянську позицію // Зоря Полтавщини. – 2017. – 8 серп. – С. 5.</span></li></ul><b><span style="font-family: times; font-size: medium;"></span></b></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2780412711936010360.post-19855797334060923952023-10-24T00:47:00.002-07:002023-10-24T01:32:02.164-07:00КАБУШКО МИРОСЛАВ<div><span face="ProximaNovaRegular, "Arial sans-serif"" style="font-family: times;"><div class="separator" style="background-color: white; clear: both; font-size: 18px; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjsv8LfLmb06XQJ-HnBLJU45B8UKPstokjOJN0m_BMGTfQ_nNRjKRDoqQfb-0cb3DLgJUTMjXHe2RZAByIHT5pqoL6s_j7HutE37VZNx29GVvA4jQdhBqgOEoC42GZLYHAy7kM01Ugu-zMsBEXFfj2iRK2picJbEZh8lP5-tejuiQlzW3TAlmRFssXsQBkw/s301/%D0%A1%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA%20%D1%8D%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%202023-10-24%20104506.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="170" data-original-width="301" height="170" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjsv8LfLmb06XQJ-HnBLJU45B8UKPstokjOJN0m_BMGTfQ_nNRjKRDoqQfb-0cb3DLgJUTMjXHe2RZAByIHT5pqoL6s_j7HutE37VZNx29GVvA4jQdhBqgOEoC42GZLYHAy7kM01Ugu-zMsBEXFfj2iRK2picJbEZh8lP5-tejuiQlzW3TAlmRFssXsQBkw/s1600/%D0%A1%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA%20%D1%8D%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%202023-10-24%20104506.jpg" width="301" /></a></div></span><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">7 грудня 2017 р., на полтавській школі № 18, де навчався Мирослав Кабушка відкрили пам’ятний знак на його честь</span>.</div></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;">Народився 1978 року у місті Полтава. До 9-го класу навчався в школі № 16, потім пішов до училища. Створив сім'ю, проживав у Полтаві.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;">В липні 2015 року мобілізований, пройшов підготовку в навчальному центрі військ ВДВ, вперше стрибнув з парашутом. Старший солдат, військовослужбовець 90-го окремого десантного штурмового батальйону, 81-ша бригада, старший водій БТРа.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;">14 квітня 2016 року загинув близько опівночі під час бойових дій в промзоні Авдіївки — під час спостереження за позиціями ворога Мирослава обстріляли терористи з ручного протитанкового гранатомета.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;">17 квітня 2016-го похований у Полтаві з військовими почестями на Алеї Героїв, центральне міське кладовище.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;">Без Мирослава лишилися батьки, дружина та дві доньки — з них Юлія 2002 р.н. Батько Мирослава Олексій Михайлович — волонтер з "Громади Полтавщини".</span></div><div style="text-align: justify;"><b><i><span style="font-family: times;">Нагороди та вшанування </span></i></b></div><div><ul style="text-align: left;"><li style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;">указом Президента України № 522/2016 від 25 листопада 2016 року "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" — нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно);</span></li><li style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;">нагороджений відзнакою "За вірність народу України" І ступеня (рішення Полтавської обласної ради, посмертно);</span></li><li style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;">7 грудня 2016 року на полтавській школі № 18, де навчався Мирослав Кабушка, відкрито і освячено пам'ятний знак на його честь;</span></li><li style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;">медаль "За жертовність і любов до України" (посмертно).</span></li></ul><div style="text-align: justify;"><b><i><span style="font-family: times;">ЛІТЕРАТУРА</span></i></b></div><ul style="text-align: left;"><li style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Васецька А. "Дай Боже", щоб відзнаки знаходили Герої живими, а не посмертно / А. Васецька // Зоря Полтавщини. – 2017. – 24 січ. – С. 2.</span></li><li style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Волкова Г. "Коли я споряджав на фронт сина, мені довелося повністю зібрати мотор його старого БТРа, який заглухнув по дорозі на випробувальний полігон" / Г. Волкова // Зоря Полтавщини. – 2016. – 10 черв. – С. 5.</span></li><li style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Фіалковський А. У кожній домівці добрий спомин : герої не вмирають / А. Фіалковський // Зоря Полтавщини. – 2019. – 19-23 квіт. – С. 2.</span></li><li style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Ярошенко Г. "Тепер тим паче допомагатиму нашим хлопцям, котрі воюють на Донбасі. Не хочу, аби на моєму місці опинилися іще якісь батько чи мати... : 63-річний полтавець Олексій Кабушка – про свою волонтерську діяльність і недавню загибель під Авдіївкою молодшого сина Мирослава / Г. Ярошенко // Вечірня Полтава. – 2016. – 11 трав. – С. 11. </span></li></ul></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2780412711936010360.post-28161139970851663382023-10-24T00:28:00.003-07:002023-10-24T03:13:19.541-07:00МАНДРИКА КОСТЯНТИН<div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjl16HyIwdpoMXaGggccKUb4wsVq_CHjstta3pOaXrVjYA7zE_-kpi_m_XGaPqDNtqKib4_cEcfTPy9fpULG-YWvgCNLDai3uhxCMpNEXfgiiRYkOsdAAb-BgMGAQ1aEzxYREyUKd4Q9XOG_ovqUqgYNGMgp01lTOt5aKjRiR2l5-cGW5W3m5R2r5m7X1yy/s1200/poltavshhyna-mandryka-1.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="900" data-original-width="1200" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjl16HyIwdpoMXaGggccKUb4wsVq_CHjstta3pOaXrVjYA7zE_-kpi_m_XGaPqDNtqKib4_cEcfTPy9fpULG-YWvgCNLDai3uhxCMpNEXfgiiRYkOsdAAb-BgMGAQ1aEzxYREyUKd4Q9XOG_ovqUqgYNGMgp01lTOt5aKjRiR2l5-cGW5W3m5R2r5m7X1yy/s320/poltavshhyna-mandryka-1.jpg" width="320" /></a></div>На Полтавщині, в селищі Білогорілка, відкрито 14 березня 2023 року меморіальну дошку воїну Збройних Сил України старшому солдату Костянтину Мандриці, який героїчно загинув під час російсько-української війни.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Мармурову плиту встановили на будівлі місцевої загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, де вчився патріот України.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b>МАДРИКА КОСТЯНТИН</b> народився 25 жовтня 1988 року у селі Білогорілка Лохвицького району Полтавської області. Після школи закінчив Полтавське ПТУ №3, отримавши спеціальність слюсаря. З 25 жовтня 2007 року по 22 жовтня 2008 року проходив військову строкову службу в лавах ЗСУ.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Після повномасштабного ворожого вторгнення військ російської федерації 5 квітня 2022 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Мав звання старшого солдата, служив на посаді стрільця.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">2 липня 2022 року в населеному пункті Уди Богодухівського району Харківської області під час ворожого артилерійського обстрілу Мандрика Костянтин отримав несумісне з життям осколкове поранення.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Всі знали Костянтина як доброзичливого товариша, щирого друга, справжнього трудівника, який не боявся ніякої роботи. Для родини він був турботливим сином, люблячим чоловіком і батьком. Для громади – одним із тих Героїв, воїнів, яким ми щодня дякуємо за те, що бачимо ранок за вікном, за блакитне небо над нашими головами, за віру в перемогу.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">4 липня 2022 року місто Лохвиця зустрічало тіло загиблого, створивши живий коридор по маршруту вул. Сенчанська, Героїв України – Шевченка, Сковороди.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Цього ж дня Костянтина Мандрику поховали на Іванівському кладовищі в м. Лохвиця.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">У загиблого залишилися мати, брат, дружина та донька Мілана 2011 року народження. </span></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2780412711936010360.post-3908089525492982992023-08-09T07:08:00.002-07:002023-10-24T03:02:09.908-07:00КОВІНЬКА ОЛЕКСАНДР (КОВІНЬКО)<div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgV_IQLwHlr0r-CgYLGSWf3_HKLdn7kINJcO4ZWfySmuYheSRBHN7zJrjXiC7DptvIHfXtf-kMxuexZghNQKEiIKeD-2q90LNHmPGXhs82U9hALlI9Y95djh39cRDQGqyXGzSztZnvFX59_T4Whtt8EluzNCO5JUXoIdW6oBQNNkH8Hr_S61kCfsgB9YwRV/s592/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA6.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="386" data-original-width="592" height="209" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgV_IQLwHlr0r-CgYLGSWf3_HKLdn7kINJcO4ZWfySmuYheSRBHN7zJrjXiC7DptvIHfXtf-kMxuexZghNQKEiIKeD-2q90LNHmPGXhs82U9hALlI9Y95djh39cRDQGqyXGzSztZnvFX59_T4Whtt8EluzNCO5JUXoIdW6oBQNNkH8Hr_S61kCfsgB9YwRV/s320/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA6.jpg" width="320" /></a></div>19 жовтня 2020 року з’явилося нове місце пам’яті на фасаді місцевої школи села Плоске Мачухівської ОТГ, оскільки поруч знаходилась хата, де 13 січня 1900 року народився О. Ковінька. Відкриття дошки свідчення того, що земляки не забувають його. У стінах школи с. Плоске діє літературний музей, присвячений Олександру Ковіньці.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b>ОЛЕКСАНДР КОВІНЬКА </b> життєвий шлях письменника дозволяє нам усвідомити увесь контекст тієї епохи. Він був борцем за незалежність України у 20 столітті, підтримував Директорію УНР, яку очолював Симон Петлюра. Він не сприймав денікінські ідеї "єдіной і нєдєлімой Росії", разом із Володимиром Сосюрою поневірявся у білогвардійському полоні. Належав до боротьбистів - української лівої партії, яка бачила Україну як соціально-орієнтовану державу. Тож, на дошці зазначено: "Учасник української революції 1917-21 рр.". Ковіньку, як і Остапа Вишню, називають гумористом-мучеником, бо його творчу діяльність брутально перервали під час сталінського терору, понад 20 років довелося поневірятися по сибірах-магаданах. Довгий час ці сторінки його життя замовчувалася, і от зараз ми повертаємо пам’ять про них.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Декомунізація це не тільки виведення з публічного простору незаконної символіки, але й донесення правди про злочини російсько-комуністичного тоталітарного окупаційного режиму. Важливо, що на дошці зафіксовано: письменник - гуморист був в’язнем комуністичних таборів.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b>ЛІТЕРАТУРА</b></span></div><div style="text-align: justify;"><ul><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Бобровська Т. О. Ковінька та Є. Дудар: взаємозв"язок традицій і новаторство / Т.Бобровська // Рідний край. – 2000. – № 1 (2). – С. 74-77.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Борець за незалежність, гуморист, петлюрівець, в'язень комуністичних концтаборів, уродженець села Плоске Мачухівської громади // Вісті. – 2022. – 13 трав. – С. 3.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Вітрич М. Олександр Ковінька, незабутній полтавський характерник / М. Вітрич // Зоря Полтавщини. – 2015. – 21 лип. – С. 4.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Жук Л. Згадуючи Олександра Ковіньку... / Л. Жук // Вечірня Полтава. – 2020. – 1 квіт. – С. 9.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Кісіль Ю. Олександру Ковіньці – 120 років / Ю. Кісіль // Решетилівщина UA. – 2020. – 10 січ. – С. 10.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Ковінька О. "Смішинки з полтавської скриньки"; "Аргументи" : [оповідки] / О. Ковінька // Зоря Полтавщини. – 2019. – 15 січ. – С. 11.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Миколенко С. Світ Ковінька – це світ людяності і злагоди. І застрахованої режимом людини... / С. Миколенко // Панорама Полтавщини. – 2020. – 9 січ. – С. 15.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Наливайко І. І смішне . І гірке. Всього було в житті Олександра Ковіньки / І. Наливайко // Зоря Полтавщини. – 2005. – 19 жовт. – С. 3.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Олександр Ковінька про себе. Із хронікально-гумористичної повісті "Чому я не сокіл?." // Полтавський вісник. – 2010. – 22 січ. – С. 7.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Олександр Ковінька- як символ свого часу : [про видатного гумориста розповідає один з перших лауреатів літературної премії імені Олександра Ковіньки полтавський письменник і гуморист П. Стороженко] // Голос України. – 2010. – 30 січ. – С. 11.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Патріарх гумору : (до 115-річниці від дня народження О. І. Ковіньки) // Край. – 2015. – № 129 (січ.). – С. 18-19.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Патріарх українського гумору // Зоря Полтавщини. – 2010. – 13 січ. – С. 4.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Радько Г. Олександр Ковінька: "Зникає усмішка, тікає сміх" / Г.Радько // Рідний край. – 2000. – № 1 (2). – С. 77-79.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Семеняка В. Сміх добрим людям на здоров'я, ворогам - на безголов"я : наші славні земляки / В. Семеняка // Зоря Полтавщини. – 2005. – 25 січ. – С. 4.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Скобельський В. Його називали "заступником Остапа Вишні" : [до 120-річчя від дня народження О. Ковіньки] / В. Скобельський // Полтавський вісник. – 2020. – 9 січ. – С. 8.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Чемерис В. Народний гуморист : [120 років тому народився О. І. Ковінька в с. Плоске Решетилівського р-ну на Полтавщині] / В. Чемерис // Зоря Полтавщини. – 2020. – 14 січ. – С. 14.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Чернов А. Світ Олександра Ковіньки – це світ добра / А. Чернов // Вечірня Полтава. – 2020. – 8 січ. – С. 10.</span></li></ul></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2780412711936010360.post-79033898502534516282023-08-09T06:31:00.000-07:002023-08-09T06:31:01.289-07:00ЯРЕШКО АНДРІЙ<div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: large;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhfmq0KjYzi9P_F-AHVn4mFyIameJWc3uzUhvb7D2-JsQYKnbmzo2_B_BiYKd4tGeISSm_zGGAXEey9Q2B7C2_r9LPATucjzg6LkGdA4bN576XagEI387aDBIKajJfhqTdaAqGXiWpxmtGMbdhZ_qa6ndNH2cbvHBDjqXt5ZVjyNA8Zg9oYcZReiGFlg8jJ/s897/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA5.png" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="586" data-original-width="897" height="209" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhfmq0KjYzi9P_F-AHVn4mFyIameJWc3uzUhvb7D2-JsQYKnbmzo2_B_BiYKd4tGeISSm_zGGAXEey9Q2B7C2_r9LPATucjzg6LkGdA4bN576XagEI387aDBIKajJfhqTdaAqGXiWpxmtGMbdhZ_qa6ndNH2cbvHBDjqXt5ZVjyNA8Zg9oYcZReiGFlg8jJ/s320/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA5.png" width="320" /></a></div>11 травня на фасаді школи № 27 м. Полтави, що на вул. Європейській, 60, відкрили меморіальну дошку загиблому бійцю ООС Андрію Ярешку.</span></div><span style="font-family: times; font-size: medium;"><div style="text-align: justify;"><b>АНДРІЙ ЯРЕШКО</b> народився у Полтаві у 1964 році. Після закінчення 27-ої школи у 1981-му отримав професію електрозварювальника. Трудову діяльність розпочав на посаді помічника директора школи № 20 з господарської частини, працював на Полтавському та Мало-Будищанському будівельних комбінатах, у Полтавському управлінні бурових робіт. Він служив у десантних військах Радянської армії, у травні 1992 року отримав військове звання "лейтенант", учасник війни в Афганістані.</div><div style="text-align: justify;">Під час першої хвилі мобілізації у квітні 2014 року вступив до 16-го Полтавського батальйону територіальної оборони, мав позивний "Яр". У квітні 2015 року був демобілізований. У Полтаві він пробув три місяці, а потім знову пішов у військкомат. У вересні 2015 року повернувся на фронт.</div><div style="text-align: justify;">Андрій Ярешко загинув 5 березня 2016 року. В день його смерті хлопців обстрілювали 120-міліметровими мінометами. Під час чергового обстрілу він дістав тяжке уламкове поранення у голову. Травми були несумісні з життям. Разом з ним під час обстрілу загинув старший солдат першої роти Юрій Мальцев.</div><div style="text-align: justify;">9 березня 2016 року Ярешка поховали на Алеї Героїв Центрального міського кладовища Полтави. Його посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, нагрудним знаком "Знак пошани", нагрудним знаком "За досягнення у військовій службі" ІІ ступеня, відзнакою "За вірність народу України" І ступеня, медаллю "За оборону Авдіївки", медаллю "За жертовність і любов до України", медаллю "Авдіївка. Промзона. Стояли на смерть".</div><div style="text-align: justify;">Меморіальну дошку виготовили ще минулого року – коштом партії "Сила і честь". Вона перебуватиме на балансі школи.</div><b><div style="text-align: justify;"><b>ЛІТЕРАТУРА</b></div></b><div style="text-align: justify;">Васецька А. Кремінь "Яр" / А. Васецька // Зоря Полтавщини. – 2016. – 11-14 черв. – С. 2.</div><div style="text-align: justify;">Думка-Кондратьєва Ю. Полягли за мирні весни... / Ю. Думка-Кондратьєва // Зоря Полтавщини. – 2016. – 15 берез.- С. 3.</div><div style="text-align: justify;">Загиблих на Донбасі земляків поховають 9 березня // Вечірня Полтава. – 2016. – 8 берез. – С. 3.</div><div style="text-align: justify;">Іванов А. Орден Богдана Хмельницького отримала Люся Ярешко, дружина загиблого старшого лейтенанта Андрія Ярешка / А. Іванов // Коло. – 2016. – 9-15 черв. – С. 8.</div><div style="text-align: justify;">Матвієнко О. "Він виправив прізвище та віддав свою медаль іншому солдату": у Полтаві попрощалися з загиблим бійцем / О. Матвієнко // Коло. – 2016. – 10-16 берез. – С. 10.</div><div style="text-align: justify;">Приймак Л. "Це моя земля, моя Україна, моя Полтава", - так говорив офіцер ЗСУ Андрій Ярешко / Л. Приймак // Полтавська Думка. – 2016. – 17 берез. – С. 3.</div><div style="text-align: justify;">Сулименко В. Командир Андрій Ярешко був особистим прикладом для бійців / В. Сулименко // Полтавський вісник. – 2019. – 14 берез. – С. 9.</div><div style="text-align: justify;">Ярошенко Г. "Давайте всі сховаємося від війни - і що тоді буде?" / Г. Ярошенко // Вечірня Полтава. – 2016. – 15 черв. – С. 11.</div></span>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2780412711936010360.post-7656364024147448762023-08-09T06:16:00.001-07:002023-08-09T06:16:42.474-07:00ГРИЦАЄНКО ВІТАЛІЙ<div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><div class="separator" style="clear: both; font-size: x-large; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgU6UI-ctnojiLUZTOAblx9eWtm8PgWRhMhD3V4eD7WBjWRJv73xb_MUlLyP8gmPL-MO7Mlt4cDETQ1cbkEs69oi-iw9Lx49yWoBDfVA3m4CixG4Rbew14j9MwtOOM5hJpTr3qiScJfry8ju317FERCB1GdPXYaJDgb3T9F6Y2LkIpGSaYoPw19g6Xbf9bn/s519/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA1.png" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="519" data-original-width="338" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgU6UI-ctnojiLUZTOAblx9eWtm8PgWRhMhD3V4eD7WBjWRJv73xb_MUlLyP8gmPL-MO7Mlt4cDETQ1cbkEs69oi-iw9Lx49yWoBDfVA3m4CixG4Rbew14j9MwtOOM5hJpTr3qiScJfry8ju317FERCB1GdPXYaJDgb3T9F6Y2LkIpGSaYoPw19g6Xbf9bn/s320/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA1.png" width="208" /></a></div><span style="font-size: medium;">Встановлено 11 квітня 2023 року меморіальну дошку "азовцю" Віталію Грицаєнку на фасаді Полтавської школи № 20, в якій він навчався 1997-2008 роках.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b>ГРИЦАЄНКО ВІТАЛІЙ</b> народився 3 серпня 1990 року в Полтаві. Він боронив Маріуполь.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">27 лютого 2022 року група Грицаєнка відбила чотири спроби висадки морського десанту ворога та завдала йому суттєвих втрат. 1 березня 2022 року підрозділ повністю розбив ворожу колону, яка намагалася прорватися у місто.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">15 березня 2022 року старший лейтенант Грицаєнко разом із побратимами успішно заблокували пересування ворога. Особисто знищив дві бойові бронемашини "Тигр".</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">У ніч проти 19 березня 2022 року група військовослужбовців окремого загону спеціального призначення "Азов", до складу якої входив старший лейтенант Грицаєнко, здійснила успішний рейд у тил противника. Було знищено ворожий командний пункт, тиловий склад та склад із боєприпасами, танк, два БТР та близько взводу живої сили ворога.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Віталій Грицаєнко загинув від тяжких поранень 19 березня 2022 року під час виконання бойового завдання.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Поховали Віталія Грицаєнка у Полтаві на Алеї Героїв на Боженка.</span></div><span style="font-family: times; font-size: medium;"><div style="text-align: justify;"><i><b>ЛІТЕРАТУРА</b></i></div><div style="text-align: justify;"><ul><li>Агібалова В. Знищив чотири танки та взвод окупантів : [Герой України - полтавець Віталій Гриценко - загинув, захищаючи Маріуполь] / В. Агібалова // Вечірня Полтава. – 2022. – 27 квіт. – С. 1.</li><li>Військові з Полтавщини які загинули в боях за Україну // Вечірня Полтава. – 2022. – 6 квіт. – С. 4.</li><li>Восьмеро військових з Полтавщини загинули у боях за Україну // Полтавська думка. – 2022. – 14 квіт. – С. 4.</li><li>Данилець О. "Виховай сина патріотом, козаком!" : [у Полтаві відкрили меморіальну дошку на честь учасника російсько-української війни Героя України Віталія Грицаєнка (позивний "Гоголь"] / О. Данилець // Урядовий кур'єр. – 2023. – 20 квіт. – С. 4.</li><li>Добряк А. "Я – вдова у 29..." : [розповідь дружини Героя України з Полтави Віталія Грицаєнка, який загинув у Маріуполі ] / А. Добряк // Село Полтавське. – 2022. – 5 трав. – С. 3.</li></ul></div></span>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2780412711936010360.post-6709136101808261072023-08-09T06:07:00.005-07:002023-08-09T06:07:37.437-07:00 АНДРОСОВ ІГОР<div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh-Eea5yHK07rh8reMSH4hy01wNfXqEgCRECHfkLWGOd7Ex1i7KXYiK8v9jc73K-5NqwSUIHqw22Xd3rWTWOVbFdbWWlvcTeDTCQgxnZumio_K19dhs_14dHIOlS7BhSTxuvx066EroBORWixcv0ms-s9iHrB0WvGxNrnhHC3PGsvG-sUImlc2lFbM_9edz/s1200/golovna-25.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="803" data-original-width="1200" height="134" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh-Eea5yHK07rh8reMSH4hy01wNfXqEgCRECHfkLWGOd7Ex1i7KXYiK8v9jc73K-5NqwSUIHqw22Xd3rWTWOVbFdbWWlvcTeDTCQgxnZumio_K19dhs_14dHIOlS7BhSTxuvx066EroBORWixcv0ms-s9iHrB0WvGxNrnhHC3PGsvG-sUImlc2lFbM_9edz/w200-h134/golovna-25.jpg" width="200" /></a></div>9 листопада 2022 року на фасаді Кременчуцької гімназії № 7 відкрили пам’ятну дошку загиблому військовослужбовцю. <i><b>ІГОР АНДРОСРВ</b></i> навчався у цьому закладі. Сержант Ігор Андросов у 2016 році вступив до лав ЗСУ. Під час служби виконував завдання в районі проведення АТО. Пізніше працював у цивільній сфері. Коли розпочалося широкомасштабного вторгнення окупантів, повернувся до ЗСУ. Командував танковим взводом під час визволення Харківщини. </span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">27 вересня у черговому танковому бою 56-річний воїн-танкіст загинув. Це сталося поблизу Ізюма.<br /></span></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2780412711936010360.post-49956733484757771832023-05-24T00:38:00.004-07:002023-05-24T01:20:59.414-07:00ІГОР АНДРУШЕНКО, ДМИТРО ЗАДОРОЖНЮК, ЯРОСЛАВ СІНІЧЕНКО<div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">5 травня 2023 р. у Лохвицькій школі № 3, де раніше навчалися військовослужбовці Ігор Андрущенко, Дмитро Задорожнюк та Ярослав Сінченко, встановили меморіальні дошки на фасаді будівлі в їхню пам’ять.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiha-4e9wK5Hdeme2tuSknC8uYPNgH5l6pkj5ohTm1qqWgobttJksCMpMM5V5ZVfdw9qMjlXwnLPo_7xxrW8EvNgmHbU71gQLNIx0bEU8fMLtKOtBg9A4cWwRih1KDu_pukeJzCd3b3aZHCSRe7BwJkCHgbfSV97Ssgl3JvMTFVx5uja0B_CdoDdkgDNA/s232/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA3.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="158" data-original-width="232" height="136" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiha-4e9wK5Hdeme2tuSknC8uYPNgH5l6pkj5ohTm1qqWgobttJksCMpMM5V5ZVfdw9qMjlXwnLPo_7xxrW8EvNgmHbU71gQLNIx0bEU8fMLtKOtBg9A4cWwRih1KDu_pukeJzCd3b3aZHCSRe7BwJkCHgbfSV97Ssgl3JvMTFVx5uja0B_CdoDdkgDNA/w200-h136/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA3.jpg" width="200" /></a></div>ІГОР АНДРУШЕНКО</b> до початку великої війни працював водієм у ДП "Лохвицький шлях". </span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">25 березня 2022 р. воїна мобілізували. Мав звання солдата та служив на посаді стрільця-санітара механізованого відділення. </span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">21 серпня військовослужбовець поліг під ворожим обстрілом поблизу Мазанівки, що на Донеччині. Солдатові було 34 роки. У нього лишилися батьки, дружина, двоє синів та сестра.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiJt8kmYmkOKb3dYZLArmOE-pS2NSfUhqbCec4C7FhyZ8lokmbHK71b2L8VlZvD4ebvfaz8TEkYjJ3HKzLNSxDTq4ik4mR1inoyfWvfjhysXGvkooB7Gmw3l3JiaOJyFF5qyIfccqOSheUnYiJhGRGLXYXKP9AsOkF0fKvnCio_Yi1TlPaKleE86nbZBA/s232/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA2.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="156" data-original-width="232" height="134" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiJt8kmYmkOKb3dYZLArmOE-pS2NSfUhqbCec4C7FhyZ8lokmbHK71b2L8VlZvD4ebvfaz8TEkYjJ3HKzLNSxDTq4ik4mR1inoyfWvfjhysXGvkooB7Gmw3l3JiaOJyFF5qyIfccqOSheUnYiJhGRGLXYXKP9AsOkF0fKvnCio_Yi1TlPaKleE86nbZBA/w200-h134/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA2.jpg" width="200" /></a></div>ДМИТРО ЗАДОРОЖНЮК</b> військовослужбовець родом з села Червоний Кут Сумської області. Переїхав до м. Лохвиці, закінчив місцеву школу та ПТУ, де навчався на столяра-апаратника.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">З 16 квітня 2015 р. до 13 жовтня 2016 р. він проходив строкову службу у лавах Збройних сил України. Мобілізували Дмитра Задорожнюка 11 березня 2022 р., служив на посаді бойового медика.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">7 травня 2022 р. у бліндаж, де знаходився Дмитро, влучив ворожий артилерійський снаряд.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">У бійця залишилася мати. Поховали Дмитра Задорожнюка на Сумщині.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgwOaqh5tX7wBQseJiTsVwHWmwUQu0jgZRA2CylT0QwS0evAihqvpC58W71MTtbvrztJr0Yuy1LaSIxANduYMUEPAd_ufJOxvhELHiXTAlefUWpuxKDfW-at_fhPTTM7uRVlMv2FWWSFmwcGARg6SgQr_VkpPKJHXa-P0HNzolQupvZHAmU2VpoStQV2A/s232/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA1.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="156" data-original-width="232" height="134" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgwOaqh5tX7wBQseJiTsVwHWmwUQu0jgZRA2CylT0QwS0evAihqvpC58W71MTtbvrztJr0Yuy1LaSIxANduYMUEPAd_ufJOxvhELHiXTAlefUWpuxKDfW-at_fhPTTM7uRVlMv2FWWSFmwcGARg6SgQr_VkpPKJHXa-P0HNzolQupvZHAmU2VpoStQV2A/w200-h134/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA1.jpg" width="200" /></a></div>ЯРОСЛАВ СІНІЧЕНКО</b> у 2018 р. закінчив Київську національну академію внутрішніх справ, отримавши спеціальність юриста. У званні старшого сержанта він працював у полку поліції особливого призначення № 2 у Києві, а пізніше працював у приватній охоронній фірмі. </span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Після повномасштабного вторгнення воїн пішов захищати Україну. 17 квітня 2022 р. поблизу Співаківки, що на Харківщині, разом з групою побратимів Ярослав потрапив у засідку ДРГ й загинув, йому було 31 рік.</span></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2780412711936010360.post-33345883375702680392023-05-16T03:30:00.011-07:002023-05-24T00:43:33.931-07:00МАРТОС БОРИС<div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi7UH8XFFJISxW3_lvNxlcvU4gwSR-de_W4Ouz6cBL4WRRQW94Gt9q4wSdIxXKf6uXQ3h7LMZNKj7Ajv5g_hHGbP94vm7PF09g77QxtGwPpGvf2SZMTU4Cj_vzQTojoPQiH5xt0IhSnN4v4ctSbjv1WxlwjsXn8sF0s8FuuIqYEJVtROydXcSXoue4kfw/s505/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA6.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="505" data-original-width="272" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi7UH8XFFJISxW3_lvNxlcvU4gwSR-de_W4Ouz6cBL4WRRQW94Gt9q4wSdIxXKf6uXQ3h7LMZNKj7Ajv5g_hHGbP94vm7PF09g77QxtGwPpGvf2SZMTU4Cj_vzQTojoPQiH5xt0IhSnN4v4ctSbjv1WxlwjsXn8sF0s8FuuIqYEJVtROydXcSXoue4kfw/s320/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA6.jpg" width="172" /></a></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">11 червня 2021 р. у селищі Градизьк на фасаді Будинку культури відкрили меморіальну дошку видатному землякові – громадсько-політичному діячеві, вченому-економісту Борису Мартосу. Дошку виготовлено коштом Градизької територіальної громади. Зробили це з ініціативи обласного офісу Північно-східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Захід присвятили 142-річчю з дня народження Бориса Мартоса та 30-й річниці відновлення незалежності України.</span></div><span style="font-family: times; font-size: medium;"><div style="text-align: justify;"><b>БОРИС МАРТОС </b>– визначний український громадський, політичний і державний діяч, кооператор, науковець, педагог і публіцист. Присвятив своє життя боротьбі за інтереси трудящих, розвиткові кооперації, підготовці фахівців для кооперації та організацій інших форм господарювання. Народився 20 травня 1879 р. у Градизьку на Полтавщині. Закінчив гімназію в Лубнах і Харківський університет, де й "став на шлях активної боротьби за національне пробудження українського народу".</div></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">У 1910-1913 рр. Б. Мартос працював як економіст і кооператор на Волині й Кубані, потім інспектором кооперації Полтавського губернського земства (з кінця 1913 р. до початку 1917 р.). Кооперативні товариства Полтавщини тоді недостатньо були забезпечені кваліфікованими працівниками, у діяльності кооперативів було багато недоліків. Виступаючи з доповідями на нарадах з питань розвитку кооперації чи на зборах кооперативних товариств, Б. Мартос давав поради щодо вдосконалення кооператив-ного господарювання. Він турбувався про підготовку кадрів для кооперативних установ, налагодження їх навчання і був одним з організаторів кооперативних курсів і лектором курсів. За його участі підготовлено і видано працю "Огляд споживчих товариств Полтавської губернії за 1913 р.".</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Важливим внеском Бориса Мартоса в розвиток кооперації була його активна участь у заснуванні спілок (об'єднань) споживчих товариств і спілок кредитних кооперативів. Створена, завдяки його наполегливій праці, Полтавська спілка споживчих товариств на початку 1916 р. (спочатку, в 1915 р., почала діяти як товариство гуртових закупок) була першою подібною губернською спілкою в Україні. Вона вже невдовзі досягла вагомих результатів у господарській і культурно-просвітницькій діяльності. За роки XX ст., зазнаючи певних перетворень, спілка сприяла побудові і налагодженню роботи на Полтавщині крамниць, закладів харчування, оптових торгівельних баз, виробничих підприємств споживчої кооперації тощо.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">У 1917 р. Б. Мартос був членом Української Центральної Ради, першим Генеральним секретарем земельних справ. У 1919- 1920 рр. – він Міністр фінансів і одночасно (з квітня по серпень 1919 р.), голова Ради Міністрів Директорії УНР. У 1919 р. запровадив українську валюту – гривню.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">У 1917-1919 рр. Б. Мартос – один із головних організаторів Всеукраїнських кооперативних з'їздів, керівник Центрального Українського кооперативного комітету, ініціатор створення Київського кооперативного інституту. У той час він теж був головою Надзірної ради Всеукраїнської спілки споживчих союзів ("Дніпросоюзу"), членом Надзірної Ради "Українбанку", членом редколегії журналу "Українська кооперація"; викладав у кооперативній школі "Дніпросоюзу".</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">З 1920 р. Б. Мартос – на еміграції в Чехословаччині. Брав участь у створенні в 1922 р. Української Господарської Академії (УГА) в Подєбрадах біля Праги, очолював кафедри теорії кооперації та споживчої кооперації. Був діяльним учасником створення Українського Технічно-Господарського інституту (Подєбради) і в 1936-1938 рр. його директором.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Після Другої світової війни Борис Миколайович переїхав до Німеччини. Був одним із засновників Української Економічної Високої Школи в Мюнхені і в 1945-1948 рр. її ректором. У 1948 р. став дійсним членом Української Вільної Академії Наук (УВАН), Наукового Товариства ім. Т. Шевченка (НТШ).</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">У 1958 р. переїхав до США, викладав в Українському Технічному Інституті в Нью- Йорку, брав участь у діяльності УВАН і НТШ, часто виступав з публічними лекціями. Борис Мартос вдало поєднував організаторську роботу з науково-педагогічною і публіцистичною діяльністю, написав чимало наукових праць, присвячених теорії та історії кооперації. У ПУЕТ перевидано його підручники "Теорія кооперації", "Кооперативна ревізія" та ін.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">На життєвому шляху Б. Мартоса були і противники, і критики. Та навіть вони визнавали "його сильну волю, відвагу, велетенську енергію, витримку...", він "належав до тих велетнів духа й чину, які всі свої сили, здібності й працю віддавали для своєї рідної батьківщини України".</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Заснована за його безпосередньої участі Полтавська спілка споживчих товариств забезпечила спорудження (наприкінці 1960 р. - початку 1970 р.) будівель Полтавського кооперативного інституту (тепер ПУЕТ) і впорядкування території поруч з ним, на якій знаходяться мальовничий сквер і пам’ятник одному з творців Полтавської споживспілки – Борису Мартосу.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Помер Борис Мартос 19 вересня 1977 р. в Ірвінгтоні (Нью-Йорк, США]. Його поховали на цвинтарі в Бавнд-Бруку.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Пам'ятник Борису Мартосу (скульптор Микола Посполітак) відкрито на виконання Указу Президента України від 16 травня 2005 р. і рішення Полтавської міської ради від 11 вересня 2007 р. у сквері біля Полтавського університету економіки і торгівлі (ПУЕТ) 21 вересня 2007 р.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Ювілейна монета України номіналом 2 гривні, присвячена Борису Мартосу (надійшла в обіг 29 травня 2009 року).<span><a name='more'></a></span></span></div><b><div style="text-align: justify;"><b><span style="font-family: times; font-size: medium;">ЛІТЕРАТУРА</span></b></div></b><ul style="text-align: left;"><li style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Волошин Р. Славні імена : Мартос Борис. Юрій Тимошенко. Микола Гулак. Володимир Челомей / Р. Волошин // Край. – 2004. – № 2. – С. 20-21.</span></li><li style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Єфанов М. Мартос Борис Миколайович / М. Єфанов // Край. – 2014. – № 128. – С. 13-16.</span></li><li style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Нестуля О. Борис Мартос і кооперація Полтавщини / О. Нестуля // Зоря Полтавщини. – 2014. – 20 трав. – С. 3.</span></li><li style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Панасенко Р. Борис Мартос і "Правда про Крути" / Р. Панасенко // Зоря Полтавщини. – 2020. – 11 лют. – С. 4.</span></li><li style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Требіна Н. Лицарі державотворення: полтавці- видатні діячі українських визвольних змагань 1917- 1920 рр. : біобібліографічний довідник / Н. Требіна. – Полтава, 2007. – С. 1- 21 .</span></li><li style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Чернов А. Апостол правди і науки : (Б. М. Мартос) / А. Чернов // Край. – 2017. – № 162. – С. 16-18.</span></li><li style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Шлапак Я. Учений, політик, патріот. 20 травня - 140 років від дня народження Бориса Миколайовича Мартоса (1879-1977), державного, громадського, політичного діяча, вченого, економіста/ Я. Шлапак // Демократична Україна. – 2019. – 17 трав. – С. 12.</span></li></ul>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2780412711936010360.post-73760713425116023792023-05-16T03:24:00.005-07:002023-05-16T03:41:10.942-07:00ЯРЕШКО АНДРІЙ<div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><div class="separator" style="clear: both; font-size: x-large; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgvZINJukIel_5InkOUGDj86QsUTOVUY0qQu7BWtf0rQdJ0hAT3WckekCRkaqpIrfx2eqQiBfg6uiB3oa60_sUOPbsaAB6Ba1Jv5DuliHqats69Sn57V8TUh1m74rrzLo1Ce9dAE-89D5lGFwGC2ln5yL68ZsIg-NTBa7tjjPBYfiFffu05RSQtNUtntQ/s460/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA7.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="263" data-original-width="460" height="183" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgvZINJukIel_5InkOUGDj86QsUTOVUY0qQu7BWtf0rQdJ0hAT3WckekCRkaqpIrfx2eqQiBfg6uiB3oa60_sUOPbsaAB6Ba1Jv5DuliHqats69Sn57V8TUh1m74rrzLo1Ce9dAE-89D5lGFwGC2ln5yL68ZsIg-NTBa7tjjPBYfiFffu05RSQtNUtntQ/s320/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA7.jpg" width="320" /></a></div><span style="font-size: medium;">11 травня 2021 року на фасаді школи № 27, що на вул. Європейській, 60, м. Полтави відкрили меморіальну дошку загиблому бійцю ООС Андрію Ярешку. Меморіальну дошку виготовили у 2020 – коштом партії "Сила і честь". Вона перебуватиме на балансі школи.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Андрій Ярешко народився у Полтаві у 1964 році. Після закінчення 27-ої школи у 1981-му отримав професію електрозварювальника. Трудову діяльність розпочав на посаді помічника директора школи № 20 з господарської частини, працював на Полтавському та Мало-Будищанському будівельних комбінатах, у Полтавському управлінні бурових робіт. Він служив у десантних військах Радянської армії, у травні 1992 року отримав військове звання «лейтенант», учасник війни в Афганістані.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Під час першої хвилі мобілізації у квітні 2014 року вступив до 16-го Полтавського батальйону територіальної оборони, мав позивний "Яр". У квітні 2015 року був демобілізований. У Полтаві він пробув три місяці, а потім знову пішов у військкомат. У вересні 2015 року повернувся на фронт.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Андрій Ярешко загинув 5 березня 2016 року. В день його смерті хлопців обстрілювали 120-міліметровими мінометами. Під час чергового обстрілу він дістав тяжке уламкове поранення у голову. Травми були несумісні з життям.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">9 березня 2016 року Ярешка поховали на Алеї Героїв Центрального міського кладовища Полтави. Його посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, нагрудним знаком "Знак пошани", нагрудним знаком "За досягнення у військовій службі" ІІ ступеня, відзнакою "За вірність народу України" І ступеня, медаллю "За оборону Авдіївки", медаллю "За жертовність і любов до України", медаллю "Авдіївка. Промзона. Стояли на смерть".<span><a name='more'></a></span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b>ЛІТЕРАТУРА</b></span></div><div style="text-align: justify;"><ul><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Васецька А. Кремінь "Яр" / А. Васецька // Зоря Полтавщини. – 2016. – 11-14 черв. – С. 2.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Думка-Кондратьєва Ю. Полягли за мирні весни... / Ю. Думка-Кондратьєва // Зоря Полтавщини. – 2016. – 15 берез. – С. 3.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Загиблих на Донбасі земляків поховають 9 березня // Вечірня Полтава. – 2016. – 8 берез. – С. 3.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Іванов А. Орден Богдана Хмельницького отримала Люся Ярешко, дружина загиблого старшого лейтенанта Андрія Ярешка / А. Іванов // Коло. – 2016. – 9-15 черв. – С. 8.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Матвієнко О. "Він виправив прізвище та віддав свою медаль іншому солдату": у Полтаві попрощалися з загиблим бійцем / О. Матвієнко // Коло. – 2016. – 10-16 берез. – С. 10.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Приймак Л. "Це моя земля, моя Україна, моя Полтава", - так говорив офіцер ЗСУ Андрій Ярешко / Л. Приймак // Полтавська Думка. – 2016. – 17 берез. – С. 3.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Сулименко В. Командир Андрій Ярешко був особистим прикладом для бійців / В. Сулименко // Полтавський вісник. – 2019. – 14 берез. – С. 9.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Ярошенко Г. "Давайте всі сховаємося від війни – і що тоді буде?" / Г. Ярошенко // Вечірня Полтава. – 2016. – 15 черв. – С. 11.</span></li></ul></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2780412711936010360.post-69452672919333152082023-05-16T03:20:00.002-07:002023-05-23T22:53:12.532-07:00ШУЛЬГИН ОЛЕКСАНДР<div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgBS_Zeq9BC5rbwdYZmi0o94uGGxjBKSm651zmBRlnjAw1RGEpjUF8sciihJWiSDhxg7YKwMBuZJmtOPOm_Tz3erZqf4f_fxm_9L2bDU_pdsTU8ag14iRu4VRNWDTI8T7kquXzm38_kH2wvG17IDWl8C6-CcyUPUBeW_Myf53mMq7EnoTRJrOelznjfBw/s540/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA5.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="337" data-original-width="540" height="200" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgBS_Zeq9BC5rbwdYZmi0o94uGGxjBKSm651zmBRlnjAw1RGEpjUF8sciihJWiSDhxg7YKwMBuZJmtOPOm_Tz3erZqf4f_fxm_9L2bDU_pdsTU8ag14iRu4VRNWDTI8T7kquXzm38_kH2wvG17IDWl8C6-CcyUPUBeW_Myf53mMq7EnoTRJrOelznjfBw/s320/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA5.jpg" width="320" /></a></div><span style="font-size: medium;">19 січня 2022 року відкрили меморіальну дошку міністру закордонних справ УНР на фасаді будівлі Андріївського закладу загальної середньої освіти Андріївського старостинського округу Хорольської міської територіальної громади.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b>ШУЛЬГИН ОЛЕКСАНДР</b> народився 11 серпня 1889 року у селі Софине неподалік Хорола. Був нащадком давнього шляхетського роду Устимовичів, мав родинні зв’язки із козацько-старшинськими сім’ями Полуботків, Скоропадських, Апостолів та Самойловичів. "...Це був щирий український рід, в якім щиро заховалися етнографічні та українофільські традиції", – писав про Шульгиних Михайло Грушевський.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Дитячі роки Сашка промайнули в Софиному та Єлисаветграді (Кропивницькому), де він мав можливість ближче познайомитися з українською культурою, відвідувати вистави театру корифеїв. 1899 року хлопець вступив до елітної 1-ї київської чоловічої гімназії на Бібіковському бульварі (нині бульвар Тараса Шевченка), де його однокласником був у майбутньому видатний поет Микола Зеров.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">"Я виріс у родині незабутніх батьків. Те велике зусилля, яке треба було зробити людині з національно індиферентного середовища, щоб дійти до українства, мені не було потрібне. Було майже неможливо не наслідувати мого батька, було б дивно, щоб патріотизм моєї матері не відбився на моєму житті і праці", – говорив про себе й Олександр Шульгин.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Після гімназії Олександр поїхав до Санкт-Петербурга, де вступив на природничий факультет місцевого університету. Проте не зміг зрадити своєму покликанню та перевівся на історико-філологічний факультет, де займався дослідженням Великої французької революції кінця XVIII століття. Обізнаність в европейській історії та володіння іноземними мовами неабияк прислужилося Шульгину вже за кілька років, коли він керував зовнішньою політикою відродженої Української держави.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Після завершення історико-філологічного факультету Петербурзького університету, залишився у місті і працював викладачем.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">У передреволюційну добу Петербург був одним із центрів українського руху, оскільки тут російська влада ставилася до нього поблажливіше, ніж у самій Україні. Шульгин був провідником петербурзького відділення Товариства українських поступовців – основної політичної організації українців того часу, що згодом трансформувалася в Українську партію соціалістів-федералістів, яку недаремно вважали найбільш інтелігентською та однією з найпоміркованіших серед українських політичних партій.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Події початку 1917-го спонукали його приїхати до Києва. Шульгин увійшов до складу Української Центральної ради. В уряді очолив Генеральне секретарство міжнародних справ, а згодом – Міністерство закордонних справ.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">За Української Держави гетьмана Павла Скоропадського продовжив дипломатичну службу. Олександр Шульгин був одним із переговорників на Паризькій мирній конференції 1919-го. Усіма доступними способами намагався відстояти визнання незалежності України, але міжнародна дипломатія на той час вирішувала питання територіальної приналежності Східної Галичини. Після поразки Української революції Олександр Шульгин увійшов до Державного центру УНР в екзилі. В еміграції провадив активну політичну та наукову діяльність.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Помер Олександр Шульгин 4 березня 1960 року в Парижі, похований у Сарселі.<span><a name='more'></a></span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b>ЛІТЕРАТУРА</b></span></div><div style="text-align: justify;"><ul><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">"Комуністи залишили селянам так мало зерна, що почався голод" : [87 років тому завдяки уродженцю Полтавщини світ дізнався про голодомор-геноцид в Україні] // Зоря Полтавщини. – 2020. – 27 лист. – С. 2.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Пономарьов В. Олександр Шульгин (1889-1960) / В. Пономарьов // Пономарьов В. Рік української історії. – Тернопіль : Богдан, [2013]. – С. 252.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Требіна Н. Лицарі державотворення: полтавці- видатні діячі українських визвольних змагань 1917- 1920 рр. : біобібліографічний довідник / Н. Требіна. – Полтава, 2007. – С. 1- 21 .</span></li></ul></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2780412711936010360.post-40878662181508673052023-05-16T03:14:00.002-07:002023-05-16T03:14:37.030-07:00МОВЧАН ДМИТРО<div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgDYXTrhQ82Nx1nhGm69PnWnWWekBWNdi5D0FGEyuicwsvMfs_LJRmMvRB9swSAALj0LuKPHvykDbfHHSUHux4F0fc7Oko9OqUTyx59d-OJPAoEhOtrl-JyCy_5MjrHvdJ8I3UdtkizimtdZzAt4nycXuBGb3JPLMCTx7yG2L6miFDWZ9CbYoo_aywFww/s502/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA4.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="304" data-original-width="502" height="194" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgDYXTrhQ82Nx1nhGm69PnWnWWekBWNdi5D0FGEyuicwsvMfs_LJRmMvRB9swSAALj0LuKPHvykDbfHHSUHux4F0fc7Oko9OqUTyx59d-OJPAoEhOtrl-JyCy_5MjrHvdJ8I3UdtkizimtdZzAt4nycXuBGb3JPLMCTx7yG2L6miFDWZ9CbYoo_aywFww/s320/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA4.jpg" width="320" /></a></div>2017 року в місті Кременчук на фасаді ВПУ № 7 відкрили меморіальну дошку загиблим в АТО випускникам, серед яких Дмитро Мовчан. У січні 2019 на фасаді льотного коледжу Національного авіаційного університету встановили меморіальну дошку Д. Мовчану. Занесений до Книги Пошани Полтавської обласної ради (посмертно).</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b>МОВЧАНА ПАВЛА</b> перші роки життя минули в селі Рокитне на Полтавщині. Згодом разом з батьками переїхав до Кременчука. Навчався у школі № 30, закінчив Кременчуцький професійний ліцей № 7 за професією верстатника. Але Дмитро мріяв про небо, тож 1996 року вступив до Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету, який закінчив у 1999 році. З листопада 2012-го служив за контрактом штурманом 16-ї вертолітної бригади в Бродах на Львівщині. Від початку бойових дій виконував завдання в зоні АТО, на вертольоті Мі-24. В 2014-му його вертоліт підбили, йому тоді вдалося вижити. він дістав травми, лікувався у шпиталі. 2015 року перевівся до Полтавської авіачастини, у 18-у бригаду.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">З лютого 2017 року перебував у відрядженні в Краматорську. У складі екіпажу вертольоту, разом з командиром екіпажу підполковником Євгенієм Волошиним та бортовим техніком старшим лейтенантом Романом Кандулом (смт Семенівка Кременчуцького р-ну Полтавської обл.), виконував завдання в зоні АТО. Їхній вертоліт ("бджілка", як вони його називали) виконував роль повітряного "таксі", перевозив вантажі та особовий склад Генштабу і Збройних сил в районі проведення АТО, поблизу лінії фронту.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Загинув разом з екіпажем 26 березня 2017 р. в результаті авіакатастрофи військового гелікоптеру Мі-2, яка сталася біля с. Малинівка (Слов’янський район) Донецької області, за 13 км від аеродрому м. Краматорська.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">30 березня з військовими льотчиками попрощались у Полтаві. Панахида відбулася в Авіамістечку, на території 18-ї бригади армійської авіації, в/ч А3384.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Поховали його на кладовищі рідного села Рокитне.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Указом Президента України № 538/216 від 2 грудня 2016 року "за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час виконання військового обов’язку, та з нагоди Дня Збройних Сил України" Мовчан Дмитро Васильович нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня, нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (11.10.2017, посмертно), медаллю всеукраїнської громадської організації "Країна" "За визволення Слов’янська" (посмертно).<span><a name='more'></a></span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b>ЛІТЕРАТУРА</b></span></div><div style="text-align: justify;"><ul><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">В авіакатастрофі під Краматорськом загинули три офіцери з Полтавщини // Коло. – 2017. – 30 берез.-5 квіт. – С. 5.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Думка-Кондратьєва Ю. Не повернулися з польоту в зону АТО / Ю. Думка-Кондратьєва // Зоря Полтавщини. – 2017. – 11 квіт. – С. 2.</span></li></ul></div> Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2780412711936010360.post-67696760661816920492023-05-16T03:08:00.008-07:002023-05-16T03:41:53.803-07:00МАКУХА ГЕННАДІЙ МИКОЛАЙОВИЧ<div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="font-size: medium;"><div class="separator" style="clear: both; font-size: x-large; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjQOFFPuGEyn8tHtnJ1ifdIOjezOM-19EgVD0aZvPwKFzKDeBOkhYZdUM3BsVx5SMFE4ZflwTgn4tt8YDLzWhT2NiThQPC2dCUdK5BjPrs17gj1smzYoK-OKNEq2P1EGqbbPnO7RlZvELVS8tbXE4k1anloMZ4Td_lZBbZkHOMAba_DWMN71OUHaWCIqg/s426/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA3.png" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="245" data-original-width="426" height="184" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjQOFFPuGEyn8tHtnJ1ifdIOjezOM-19EgVD0aZvPwKFzKDeBOkhYZdUM3BsVx5SMFE4ZflwTgn4tt8YDLzWhT2NiThQPC2dCUdK5BjPrs17gj1smzYoK-OKNEq2P1EGqbbPnO7RlZvELVS8tbXE4k1anloMZ4Td_lZBbZkHOMAba_DWMN71OUHaWCIqg/s320/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA3.png" width="320" /></a></div>У 2022 році селі Петрівці Миргородського району відкрили пам’ятну дошку молодшому сержанту Макусі Геннадію Миколайовичу. Розмістили її на фасаді місцевої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, яку у свій час закінчив український захисник.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b><i>МАКУХА ГЕННАДІЙ МИКОЛАЙОВИЧ</i></b> народився 28 серпня 1979 року. Проживав у Петрівцях, де здобув середню освіту.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">У 2020-у році прийняв рішення стати професійним військовим – підписав контракт на проходження військової служби. Був командиром відділення взводу вогневої підтримки 10-ї гірсько-піхотної бригади.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">20 березня 2022 року поблизу населеного пункту Озерщина під час мінометного обстрілу молодший сержант Макуха загинув.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Указом Президента України № 242 від 15.04.2022 року Макуха Геннадій Миколайович був посмертно нагороджений орденом За мужність ІІІ ступеня.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b>ЛІТЕРАТУРА</b></span></div><div style="text-align: justify;"><ul><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Туркова Т. Родинам загиблих воїнів вручили нагороди / Т. Туркова // Нова година. – 2022. – 19-25 жовт. – С. 3.</span></li></ul></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2780412711936010360.post-60111282960649456132023-05-16T02:59:00.010-07:002023-05-23T22:53:54.734-07:00ОКСАНЕНКО ОЛЕКСАНДР<div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjmuwIIpa4QA-vv6R2ZbKEpeNZPj0Hhio0AOHdY4ryBh_jGnT2DgeF3qwrOct9nOVvmQ7pt5667LIvk9cIxCecJ0-0WmuyhacEQXqGBNJ7CNc-GbuoOoHIcEOZF1XXtY-dJWOK0ZDNsZg5dbu2yZ0E05SvDydS1G3mnFAfXvsodYmP3oT3BFnP_qRVjQg/s431/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA2.png" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="431" data-original-width="222" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjmuwIIpa4QA-vv6R2ZbKEpeNZPj0Hhio0AOHdY4ryBh_jGnT2DgeF3qwrOct9nOVvmQ7pt5667LIvk9cIxCecJ0-0WmuyhacEQXqGBNJ7CNc-GbuoOoHIcEOZF1XXtY-dJWOK0ZDNsZg5dbu2yZ0E05SvDydS1G3mnFAfXvsodYmP3oT3BFnP_qRVjQg/w165-h320/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA2.png" width="165" /></a></div>21 жовтня 2022 року у селі Велика Круча Пирятинської громади відкрили меморіальну дошку повітряному асу Олександру Оксанченку, який загинув на другий день повномасштабного вторгнення росії, 25 лютого 2022, у повітряному бою, відволікаючи на себе ворожу авіацію.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Пам'ятну дошку відкрили на фасаді будинку у селі Велика Круча Пирятинської громади, в якому протягом 1998-2004 років проживав український льотчик.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Ним захоплювалися авіатори усього світу… </span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Українець, який став найкращим у світі льотчиком-винищувачем, майстром повітряного бою… </span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Більше ніж дві тисячі льотних годин, тріумфальні польоти на світових авіашоу. Олександр Оксанченко першим серед військових льотчиків винищувальної авіації у повному обсязі опанував програму фігур вищого пілотажу. Його почерк та стиль виконання знає весь світ.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">З 1989 по 1995 рік Олександр Оксанченко проходив службу у 443 навчальному авіаційному полку Харківського вищого військового училища льотчиків імені Сергія Грицевця, що базувався у Великій Кручі, на посаді льотчика-інструктора." - повідомили на сторінці громади.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">28 лютого 2022 року Президент України Володимир Зеленський присвоїв 53-річному Олександру Оксанченку посмертне звання "Героя України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка".<span><a name='more'></a></span></span></div><div style="text-align: justify;"><b><span style="font-family: times; font-size: medium;">ЛІТЕРАТУРА</span></b></div><div style="text-align: justify;"><ul><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Борисова С. Герой України Олександр Оксанченко: Любив небо, ним жив, у небі навічно й залишився / С. Борисова // Голос України. – 2022. – 8 груд. – С. 6.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Відволікав на себе ворожу авіацію: у бою загинув найкращий військовий льотчик України Олександр Оксанченко // Полтавська думка. – 2022. – 3 берез. – С. 8 ; Село Полтавське. – 2022. – 10 берез. – С. 5.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Військові з Полтавщини які загинули в боях за Україну // Вечірня Полтава. – 2022. – 6 квіт. – С. 4.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">"Казав, що треба вивчати історію" // Зоря Полтавщини. – 2022. – 25 берез. – С. 2.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">На Полтавщині перейменують вулиці на честь загиблих Героїв України : [у Пирятинській громаді, перейменують дві вулиці] // Нова година. – 2022. – 04-10 трав. – С. 10.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Нескорені герої Полтавщини // Нова година. – 2022. – 16-22 берез. – С. 3.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Опільський П. Олександра Оксанченка вшанували у Британії / П. Опільський // Нова година. – 2022. – 20-26 лип. – С. 2.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Прокопенко Я. Дві вулиці в Миргороді перейменували на честь військових льотчиків / Я. Прокопенко // Нова година. – 2022. – 12-18 жовт. – С. 2.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Прокопенко Я. У знак пам'яті видатному авіатору / Я. Прокопенко // Нова година. – 2022. – 26 жовт.-1 листоп. – С. 2 ; Вечірня Полтава. – 2022. – 26 жовт. – С. 1.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Українські льотчики вразили публіку на міжнародному авіашоу : [в Британії, зокрема, полковник О. Оксанченко з Миргорода] // Вечірня Полтава. – 2018. – 18 лип. – С. 1 ; Полтавська думка. – 2018. – 19 лип. – С. 2.</span></li></ul></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2780412711936010360.post-43713825671846914422023-05-16T02:23:00.002-07:002023-05-16T03:09:04.462-07:00БОБАНИЧ ТАРАС «Хаммер»<div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj9nfVZRweyFSqetuESCHYgJ1Uk-eiIFMXIZZf6bsVTCNSnSYaFOYRRAs404oYunHaZMazYQNd8KYEPjbIzOQsF8V2a5So5GyQWdFi0s678u_CMzmVU2pLrBzpiOhmDzSYTeUift8DXu76hy7fjnfZ88O_p_UzfliC7IIyMRl4cMt6lFP68ziYzhOWsOA/s615/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA1.png" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="615" data-original-width="294" height="200" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj9nfVZRweyFSqetuESCHYgJ1Uk-eiIFMXIZZf6bsVTCNSnSYaFOYRRAs404oYunHaZMazYQNd8KYEPjbIzOQsF8V2a5So5GyQWdFi0s678u_CMzmVU2pLrBzpiOhmDzSYTeUift8DXu76hy7fjnfZ88O_p_UzfliC7IIyMRl4cMt6lFP68ziYzhOWsOA/w96-h200/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA1.png" width="96" /></a></div>28 листопада 2022 у Полтаві відкрили меморіальну дошку військовому Тарасу Бобаничу з позивним "Хаммер". Дошку-барельєф відкрили на будинку по вулиці Соборності, 5-А, її встановили за гроші благодійника.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b>ТАРАС БОБАНИЧ</b> був родом не з Полтавщини, а народився на Львівщині у Трускавці. Закінчив юридичний факультет Львівського державного університету внутрішніх справ. Отримав диплом за спеціальністю "Правознавство". Працював у юридичній компанії. З липня 2014-го був командиром другого окремого батальйону Добровольчого українського корпусу "Правий сектор".</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Загинув військовий 8 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання біля села Вірнопілля Ізюмського району на Харківщині. Тарасу Бобаничу було 33 роки.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">24 серпня 2022 року Президент Володимир Зеленський присвоїв Тарасу Бобаничу звання Герой України (посмертно).</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">А через місяць, у Львові перейменували вулицю Короленка на честь Тараса Бобанича.</span></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2780412711936010360.post-90144664325254937412023-03-09T03:11:00.002-08:002023-03-09T03:13:05.312-08:00ПАНАС МИРНИЙ (ПАНАС ЯКОВИЧ РУДЧЕНКО)<div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhXsnNQYeKjuYpaLgQuba2FGmwjOlYfHluoYuZwA0m3fxR58ZtFoENbNQ0E_OXCh-L29HOkIjL2fUXpB-IENccTZf2fht1TIvlob8y388ZKebn7Y3ZFznQHOq4vxnlsvCfMZ4BdNbMTybWoXvTRTYYHFXfrNPHoR6eD6oHKsRLBDKE7sycXltie_-D5ZQ/s984/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA1.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="984" data-original-width="482" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhXsnNQYeKjuYpaLgQuba2FGmwjOlYfHluoYuZwA0m3fxR58ZtFoENbNQ0E_OXCh-L29HOkIjL2fUXpB-IENccTZf2fht1TIvlob8y388ZKebn7Y3ZFznQHOq4vxnlsvCfMZ4BdNbMTybWoXvTRTYYHFXfrNPHoR6eD6oHKsRLBDKE7sycXltie_-D5ZQ/w157-h320/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA1.jpg" width="157" /></a></div>22 травня 1949 року в мальовничій садибі будинку-музею відбувся багатолюдний мітинг, присвячений пам’яті письменника, на якому виступив Олесь Гончар. В урочистій тиші була прикріплена до будинку мармурова меморіальна дошка, яка засяяла золотими літерами: <i>"В цьому будинку 1903–1920 рр. Жив видатний письменник, класик української літератури Панас Мирний (П. Я. Рудченко)"</i>. Відомі українські письменники разом із М. П. Рудченком посадили біля будинку дуб – наймогутніше дерево, як символ величі таланту Панаса Мирного.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b>ПАНАС МИРНИЙ</b> народився 13 травня 1949 р. в Миргороді на Полтавщині, письменник, драматург, громадський діяч.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Навчався в Миргородському парафіяльному і в Гадяцькому повітовому училищах. І вже в 14 років розпочав чиновницьку службу в Гадяцькому повітовому суді. З 1871-го працював і мешкав у Полтаві. Однак чиновницька кар’єра не приносила особливого задоволення, тож справжньою втіхою для Панаса Яковича стає літературна діяльність.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Перші твори побачили світ у львівському журналі "Правда" в 1872-му, підписані псевдонімом Панас Мирний. Згодом у співавторстві з братом Іваном Біликом завершив роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" (1875), опублікований в Женеві у 1880-му. Своєю творчістю прагнув «просто і правдиво" показати буденне життя своєї країни. Серед найбільш відомих творів – "Повія", "Лимерівна", "Морозенко", "Лихі люди".</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Через цензурне переслідування українського слова в Російській імперії (посилене Емським указом 1876-го), у Наддніпрянській Україні твори Панаса Мирного почали друкувати лише з середини 1880-х. Водночас природна скромність і потреба конспірації зробили особу письменника таємницею як для влади, так і для читачів.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Дослужився до чину дійсного статського радника, нагороджений орденами святого Станіслава, святої Анни до ІІ ступеня, святого Володимира ІV ступеня.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Пізно одружився (майже в 40) – на капітанській доньці Олександрі Шейдеман, з якою познайомився на одному з літературних вечорів, і з якою виростили трьох синів.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Підтримував тісні зв’язки з багатьма відомими діячами української культури, проводив активну громадську діяльність. Зокрема, на початку ХХ ст. виступав із закликами до боротьби за свободу й рівноправність жінок, протестував проти заборони вшанування пам’яті Тараса Шевченка в 1914-му. Панаса Мирного, який пише «противні твори українською мовою й живе десь нелегально», розшукували жандарми: проводили обшуки в родинах полтавської інтелігенції (начебто приходили і до самого Панаса Яковича), шукали в Харківській губернії, однак безуспішно.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Жовтневий переворот і більшовицьку революцію не сприйняв. Однак через хвороби,<span><a name='more'></a></span> фінансову скруту і потребу утримувати сім’ю, після зайняття Полтави більшовиками змушений був працювати в Полтавському губернському фінвідділі.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Помер 28 січня 1920-го у Полтаві. В будинку, де проживав письменник, створено меморіальний музей.</span></div><div style="text-align: justify;"><b><span style="font-family: times; font-size: medium;">ЛІТЕРАТУРА</span></b></div><div style="text-align: justify;"><ul><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Агеєва В. "Хіба ревуть воли": як генерал Панас Мирний написав нелегальний роман / В. Агеєва // Полтавська думка. – 2019. – 23 трав. – С. 14.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Березовська Н. Скарби родини Рудченків / Н. Березовська // Зоря Полтавщини. – 2005. – 4 лют. – С. 6.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Віценя Л. Панас Мирний за життя не хотів рекламувати свого імені / Л. Віценя // Зоря Полтавщини. – 2010. – 27 січ. – С. 3.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Єрмоленко С. Під своїм небом і сонцем : (пейзаж у творах Панаса Мирного) / С. Єрмоленко // Рідний край. – 1999. – № 1. – С. 65-69.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Коць Т. Лексико-семантичне поле "Тиша" у творчості Панаса Мирного / Т.Коць // Рідний край. – 2000. – № 1 (2). – С. 56-58.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Ленська С. Деякі особливості поетики новели Панаса Мирного "Лови" / С.Ленська // Рідний край. – 1999. – № 1. – С. 81-83.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Мелешко В. Художні засоби творення образів інтелігентів у повістях Панаса Мирного / В. Мелешко // Рідний край. – 2011. – № 1 (24). – С. 99-105.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Мирний В. "Мова – така ж жива істота, як і народ, що її витворив..." : [до 170-річчя Панаса Мирного] / В. Мирний // Зоря Полтавщини. – 2019. – 10 трав. – С. 4.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Михалко Р. Панас Мирний - перлина у вінку Полтавщини / Р. Михалко // Казна України. – 2009. – № 3. – С. 44-45.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Наєнко М. "...Робітник я до своїх праць дуже крутий" : (Сергій Єфремов про Панаса Мирного) / М.Наєнко // Рідний край. – 2000. – № 1 (2). – С. 59-62.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Панченко В. Ідеологічна повість II половини XIX ст. і генеза соцреалізму : [йдеться і про твори П. Мирного "Лихі люди", "П'яниця"] / В. Панченко // Слово і час. – 2011. – № 2. – С. 59-63.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Пащенко В. Секрети творчості Панаса Мирного / В. Пащенко // Вечірня Полтава. – 2020. – 10 черв. – С. 13.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Пащенко В. "Гадяч-університети" братів Рудченків : [про Івана та Панаса Рудченків] / В. Пащенко // Край. – 2016. – № 145. – С. 13-15.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Пащенко В. "Упала заслона! Й обличчя знайоме згори позирнуло на нас..." : (участь П. Мирного у відкритті пам'ятника І. Котляревського) / Пащенко В. // Край. – 2013. – № 113. – С. 18-20.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Пащенко В. "Чисте зерно пішло поміж люди..." : [минуло сто років від дня смерті класика укр. літератури Панаса Мирного] / В. Пащенко // Вечірня Полтава. – 2020. – 12 лют. – С. 6.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Пащенко В. Десять маловідомих фактів із життя Панаса Мирного / В. Пащенко // Зоря Полтавщини. – 2020. – 31 лип. – С. 14.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Пащенко В. Невідомий Мирний. 28 січня 1920 року не стало Панаса Мирного (Панаса Яковича Рудченка) / В. Пащенко // Полтавський вісник. – 2012. – 27 січ. – С. 6.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Пащенко В. Панас Мирний у спогадах сучасників / В. Пащенко // Край. – 2012. – № 95. – С. 21-22.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Пащенко В. Син урятував музей на честь батька. Садиба-музей Панаса Мирного вціліла, бо там не було вивісок щодо її історичної цінності : [події Великої Вітчизняної війни] / В. Пащенко // Полтавський вісник. – 2011. – 13 трав. – С. 18.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Радько Г. Панас Мирний в умовах великодержавницького русифікаторства / Г. Радько // Рідний край. – 1999. – № 1. – С. 78-80.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Семенко С. Першому щотижневикові Наддніпрянської України - 100 років : ["Рідний край", Полтава, 1906 р.] / С. Семенко // Рідний край. – 2005. – № 2 (13). – С. 4-14.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Скобельський В. Ювілею видатного письменника присвячено / В. Скобельський // Полтавський вісник. – 2019. – 24 січ. – С. 6.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Степаненко М. Мовознавчі погляди Панаса Мирного / М. Степаненко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2006. – № 25. – С. 6-9.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Черкаська Г. Скромне щастя Панаса Мирного / Г. Черкаська // Голос України. – 2017. – 23 лют. – С. 11.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Чорна М. Проблема жанрової специфіки новели "Серед степів" Панаса Мирного / М. Чорна // Рідний край. – 2002. – № 2 (7). – С. 89-92.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Швець Н. Соціальний протест як ознака демократичного світогляду персонажів художньої прози Панаса Мирного / Н. Швець // Рідний край. – 2006. – № 2 (15). – С. 71-74.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Шемчук В. Місто, де Панас Мирний народився як письменник. До 160-річчявід дня народження класика української літератури / В. Шемчук // Полтавський вісник. – 2009. – 15 трав. – С. 6.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Шемчук В. Софія Русова в Полтаві : до 145-ї річниці від дня народження Софії Русової / В.Шемчук // Рідний край. – 2001. – № 1 (4). – С. 103-104.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Як Панас Мирний розкрив свою велику "таємницю" : [псевдонім] // Полтавський вісник. – 2012. – 20 квіт. – С. 21.</span></li></ul></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2780412711936010360.post-39760113327469083792023-02-07T03:55:00.005-08:002023-02-07T03:55:46.258-08:00БОКОЧ ОЛЕГ СТЕПАНОВИЧ <div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiCiBdmqbPwGP-pWuJVIYLSQL_9mfbAgELBKQdW1eoHMNxefgdv4Q3F3If3wBUyEMCHF51TqNzyrlmc5x0ZwSoALR0yYLxD7s905kkg9ERpJaSNJHcPKoivmkhg2b4acD-6LaRezjmT9OXSS7zHHrWb7e-PMZgxlrx0Mu1Bsl14XjMuRRREWHSphXyf9A/s673/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA3.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="380" data-original-width="673" height="113" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiCiBdmqbPwGP-pWuJVIYLSQL_9mfbAgELBKQdW1eoHMNxefgdv4Q3F3If3wBUyEMCHF51TqNzyrlmc5x0ZwSoALR0yYLxD7s905kkg9ERpJaSNJHcPKoivmkhg2b4acD-6LaRezjmT9OXSS7zHHrWb7e-PMZgxlrx0Mu1Bsl14XjMuRRREWHSphXyf9A/w200-h113/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA3.jpg" width="200" /></a></div>25 вересня 2020 р. у Полтаві відкрили меморіальну дошку пам’яті учасника війни на Донбасі Олега Бокоча. Її розмістили на фасаді Полтавського медичного коледжу, де вчився загиблий молодший сержант.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b>ОЛЕГ СТЕПАНОВИЧ БОКОЧ</b> народився у Миргороді, а потім жив у селі Миколаївка Кобеляцького району. У 2016 році закінчив Полтавський медичний коледж. Після цього був призваний на строкову службу, але вирішив підписати контракт із ЗСУ.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Чотири місяці проходив вишкіл у 199-му навчальному центрі, потім – став до лав 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Мав звання молодшого сержанта, був фельдшером 2-ї роти 13-го окремого аеромобільного батальйону 95-ї ОМБР.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">12 травня 2018 року о 20:30, намагаючись витягти пораненого із зони обстрілу під час відбиття атаки противника в промзоні Авдіївки, Олег Бокоч зазнав важкого осколкового поранення голови. Фельдшера евакуювали в лікарню, але колегам залишалося лише констатувати смерть.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">23-річного бійця поховали на міському цвинтарі в Кобеляках. Залишилися батьки та брат.</span></div><b><div style="text-align: justify;"><b><span style="font-family: times; font-size: medium;">ЛІТЕРАТУРА</span></b></div></b><ul style="text-align: left;"><li style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Іванчук О. У боях під Авдіївкою... : [12 травня 2018 року загинув сержант, військовий фельдшер О. С. Бокоч] / О. Іванчук // Полтавський вісник. – 2021. – 8 лип. – С. 4.</span></li><li style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Неїжмак В. Меморіальна дошка на честь Героя / В. Неїжмак // Голос України. – 2019. – 20 квіт. – С. 7.</span></li><li style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Осока Я. Операція об'єднаних сил: загиблі Герої травня 2018 року / Я. Осока // Полтавська думка. – 2018. – 7 черв. – С. 4.</span></li><li style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Пузина Н. Янгол небесного легіону : [загиблий військовий медик О. Бокоч, уродженець с. Миколаївка Кобеляцького р-ну] / Н. Пузина // Зоря Полтавщини. – 2018. – 22 трав. – С. 3.</span></li><li style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Рятуючи товариша... : [загинув військовий медик О. Бокоч з Кобеляцького р-ну] // Нова година. – 2018. – № 20 (трав.). – С. 5.</span></li><li style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Соколова Я. "Мамо, я нічого не боюся, але так хочеться жити!" : [писав додому 23-річний О. Бокоч, який загинув 12 травня 2018 року] / Я. Соколова // Вечірня Полтава. – 2018. – 23 трав. – С. 7.</span></li><li style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Ярошенко Г. Загинув, рятуючи життя побратима : [25 вересня на фасаді будівлі Полтавського базового медичного коледжу відкрили меморіальну дошку на честь загиблого на Донбасі медика Олега Бокоча, який закінчив цей навчальний заклад у 2015 році, невдовзі був призваний на строкову службу, але натомість вирішив підписати контракт із ЗСУ] / Г. Ярошенко // Вечірня Полтава. – 2020. – 30 верес. – С. 6.</span></li></ul><p></p>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2780412711936010360.post-54240791453171081682023-02-07T03:51:00.004-08:002023-02-07T03:51:23.148-08:00БІДНИЙ ОЛЕКСАНДР <div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhzzrj5l5M68h881SvcvrjJmjbPZdxTZjc_npWhlbBCI4aGcB3T9yViY-mRYPBR5BdqTQ8LwZ5MW6bcvnJq-wjiuUr5tzw1MpfuxC0f6MzGpM_G-el49VA-0IQZN6LAR3NbOaaKkl3LEMwVI0DwgibQFpKxT-DewjorQygh1ABcIPwdvdGkbH-4B6isBQ/s798/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA2.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="520" data-original-width="798" height="131" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhzzrj5l5M68h881SvcvrjJmjbPZdxTZjc_npWhlbBCI4aGcB3T9yViY-mRYPBR5BdqTQ8LwZ5MW6bcvnJq-wjiuUr5tzw1MpfuxC0f6MzGpM_G-el49VA-0IQZN6LAR3NbOaaKkl3LEMwVI0DwgibQFpKxT-DewjorQygh1ABcIPwdvdGkbH-4B6isBQ/w200-h131/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA2.jpg" width="200" /></a></div>13 лютого 2017 р. на стіні Полтавської ЗОШ № 27 відкрили меморіальну дошку на честь Олександра Бідного, випускника школи, який загинув під час війни в Афганістані.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Меморіальна табличка встановлена за ініціативою громадської організації "Полтавська районна спілка ветеранів Афганістану (учасників бойових дій)", а відповідне рішення прийняла Полтавська міська рада.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b>ОЛЕКСАНДР БІДНИЙ</b> народився 20 червня 1964 у Полтаві. Працював слюсарем на Полтавському тепловозоремонтному заводі. У грудні 1982 року був відправлений рядовим на війну в Афганістан. 16 листопада 1983 року загинув в ході бою з моджахедами. На честь Олександра Бідного названа вулиця у Полтаві.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Нагадаємо, радянська інтервенція в Афганістан почалася в 1979 році і тривала 10 років. В ході війни втрати Радянського Союзу становили близько 15 тис. військовослужбовців (із них 80 – з Полтавщини).</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b>ЛІТЕРАТУРА</b></span></div><div style="text-align: justify;"><ul><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Брігіда К. Ще одна меморіальна дошка воїну-афганцю з'явилася у Полтаві [Електронний ресурс] / К. Брігіда // Центральний: [сайт]. – Електрон. текст. дані. – [Б. м.], 2007-2023. – Режим доступу: </span><a href="https://central-ua.tv/news/22721/" style="font-family: times; font-size: large;">https://central-ua.tv/news/22721/</a><span style="font-family: times; font-size: large;">
</span><span style="font-family: times; font-size: medium;">(дата звернення: 07.02.2023). – Назва з екрана.</span></li></ul></div>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK" style="line-height: 107%; mso-ansi-language: UK; mso-bidi-font-size: 14.0pt;"><o:p><span style="font-family: times; font-size: medium;"> </span></o:p></span></p>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2780412711936010360.post-19648407333730616102023-02-07T03:47:00.003-08:002023-02-07T04:06:14.800-08:00ПОПОВ ЮРІЙ<div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi6S5yPRwOlCJOTzcYBdxs4Zs0FETikLsH_aoHkQkrbCVQyzW8tYwldvvvZRRWmMwPu5wp_tRXNkSdGD_Y1gk5o3xURrVZjQuUGuhQ66-TOJKlH-c5hCJ4Y-MHj_mwL7PTqV81ZPwW-PcpCT1JFOjmREswXf-pg_7s0IBSmyT-FQsK-jP5yIyJeqOTI7Q/s959/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA1.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="624" data-original-width="959" height="130" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi6S5yPRwOlCJOTzcYBdxs4Zs0FETikLsH_aoHkQkrbCVQyzW8tYwldvvvZRRWmMwPu5wp_tRXNkSdGD_Y1gk5o3xURrVZjQuUGuhQ66-TOJKlH-c5hCJ4Y-MHj_mwL7PTqV81ZPwW-PcpCT1JFOjmREswXf-pg_7s0IBSmyT-FQsK-jP5yIyJeqOTI7Q/w200-h130/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA1.jpg" width="200" /></a></div>10 листопада 2017 р. у Полтаві відкрили меморіальну дошку відомому полтавцеві: актору Юрію Попову. </span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">На фасаді будинку по вул. Пушкіна, 41/28 (перетин вулиць Пушкіна та Котляревського) встановили меморіальну табличку в пам’ять про Народного артиста України, провідного актора Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b>ЮРІЙ ПОПОВ</b> – народний артист України, який працював більше 50 років у полтавському театрі і мав тільки один запис у трудовій книжці. Він дуже любив свій театр, завжди виходив на сцену (яку називав святим місцем), до глядачів, із впевненістю, з ідеєю, з відкритим серцем. На жаль, 2015 р. він пішов у вічність, залишивши на згадку плеяду створених ним образів – це і Санчо Панса з "Людини з Ламанчі", і Фірс із "Вишневого саду", і Мартин Боруля з однойменної вистави, і, звісно ж, неперевершений Тев’є-молочник – роль, яка стала його справжнім бенефісом.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Його меморіалізацію ініціював театр ім. Гоголя.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b>ЛІТЕРАТУРА</b></span></div><div style="text-align: justify;"><ul><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Вісич Н. Юрій Попов: "В актора є можливість бути тим, ким ти в житті ніколи не будеш" / Н. Вісич // Полтавський вісник. – 2014. – 14 листоп. – С. 23.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Вітрич М. "Під оплески пішов у небуття..." : [меморіальну дошку встановили нар. арт. України Ю. Попову] / М. Вітрич // Зоря Полтавщини. – 2017. – 17 листоп. – С. 13.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Віценя Л. Нові лауреати обласної премії імені Леоніда Бразова / Л. Віценя // Зоря Полтавщини. – 2012. – 26 жовт. – С. 6. ; 14 листоп. – С. 2.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Віценя Л. Олімп нащадків видатного земляка. Дві премії імені І. П. Котляревського вручено у Полтаві : [дитяча міська та обласна премії] / Л. Віценя // Зоря Полтавщини. – 2013. – 17 верес. – С. 3.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Коваленко О. Втрата для театральної спільноти – народний артист Юрій Попов пішов у вічність / О. Коваленко // Коло. – 2015. – 30 лип.-5 серп. – С. 5.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Коваленко О. Народний артист України Юрій Попов: "Я завжди говорю з глядачами тільки від щирого серця..." / О. Коваленко // Вечірня Полтава. – 2013. – 9 жовт. – С. 10.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Лауреати обласної премії імені І. П. Котляревського // Зоря Полтавщини. – 2013. – 3 верес. – С. 4.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Лещенко С. Премія Л. Бразова знайшла своїх лауреатів / С. Лещенко // Полтавський вісник. – 2012. – 16 листоп. – С. 3.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Оніщенко В. Юрій Попов – 50 років на сцені / В. Оніщенко // Полтавський вісник. – 2014. – 3 січ. – С. 5.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Пам'яті Юрія Попова : [нар. в Харкові] // Полтавський вісник. – 2015. – 31 лип. – С. 13.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Чередник Л. Актор із сонцем у душі : до 75-річчя народного артиста України Юрія Попова / Л. Чередник // Вечірня Полтава. – 2014. – 12 листоп. – С. 15.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Юрій Попов. Пам'ятаємо... // Вечірня Полтава. – 2015. – 29 лип. – С. 2.</span></li></ul></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2780412711936010360.post-23209980426217501292023-02-07T03:38:00.003-08:002023-02-07T03:38:36.680-08:00БОНЯКІВСЬКИЙ ВАЛЕРІЙ<div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgDipYYB2nBFw4PjLBKsvod2h8JS4jxvvpvpYu-1ogzzFqzrX0SQXC645U-fYul8uDoDnAetNJeYBedXbKZulfMCPeHYoWBNd9sAjdrQJkYa7Ot1wfDqnyI_jsRTGnf5DnujlgWmOHTQyeottogsKQqFQq-bBlVt1oue8wZ4CQgvMk3gPMleEJTAys-rw/s567/pm897image007%20(1).jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="407" data-original-width="567" height="144" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgDipYYB2nBFw4PjLBKsvod2h8JS4jxvvpvpYu-1ogzzFqzrX0SQXC645U-fYul8uDoDnAetNJeYBedXbKZulfMCPeHYoWBNd9sAjdrQJkYa7Ot1wfDqnyI_jsRTGnf5DnujlgWmOHTQyeottogsKQqFQq-bBlVt1oue8wZ4CQgvMk3gPMleEJTAys-rw/w200-h144/pm897image007%20(1).jpg" width="200" /></a></div>В 11-й школі відкрили 2015 р. меморіальну дошку Валерію Боняківському, старшині міліції, бійцю батальйону "Дніпро-1" на будівлі ЗОШ № 11, на вул. Маршала Бірюзова, 64.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b>ВАЛЕРІЙ БОНЯКІВСЬКИЙ</b> загинув 16 жовтня 2014 року поблизу села Нетайлове Ясинуватського району Донецької області. Йому було 43 роки. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України його посмертно нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеню.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Закінчив з червоним дипломом полтавську ЗОШ-11, Ворошиловградське вище військове авіаційне училище, служив у ВПС Радянської армії, літав на штурмовиках Су-25.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Проживав у Полтаві, приватний підприємець, художник, реставратор.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Роботи Боняківського виставлялися в Полтавському художньому музеї імені Миколи Ярошенка, зберігаються у приватних колекціях 34 країн світу.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">З початком бойових дій пішов добровольцем на фронт у складі Добровольчого Українського Корпусу, потім перевівся до батальйону "Дніпро-1", де був командиром штурмово-розвідувальної групи.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Похований на Боженківському кладовищі Полтави на Алеї Слави.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Залишились мати, три доньки та внук.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b>ЛІТЕРАТУРА</b></span></div><div style="text-align: justify;"><ul><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Борисенко С. Орден "За мужність" полеглого патріота : [офіцера і художника В. Боняківського] / С. Борисенко // Зоря Полтавщини. – 2015. – 20 січ. – С. 2.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Вітрич М. За кожного із нас... / М. Вітрич // Зоря Полтавщини. – 2015. – 20 жовт. – С. 5.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Волкова Г. Мама вбитого в зоні АТО художника Валерія Бонявського: "Бойовики давали за голову мого сина 40 тисяч доларів, а від держави я після його смерті не отримала ні копійки" / Г. Волкова // Зоря Полтавщини. – 2015. – 8 груд. – С. 3.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Корнєва В. Старшина "Кабул": п'ята річниця пам'яті / В. Корнєва // Зоря Полтавщини. – 2019. – 18 жовт. – С. 13.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Сіробаб Н. "Герої не вмирають – вони відходять в запас": у Полтаві презентували стрічку "Піски. Лицарі неба" / Н. Сіробаб // Коло. – 2017. – 9-15 лют. – С. 6.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Ярошенко Г. "Життя його розпинало на хресті". До 45-річчя полтавського художника Валерія Боняківського, який загинув, захищаючи донецьке летовище, під час одного з обстрілів, колеги хочуть організувати його посмертну персональну виставку / Г. Ярошенко // Вечірня Полтава. – 2014. – 26 листоп. – С. 11.</span></li></ul></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2780412711936010360.post-19962225361029068632023-01-17T03:06:00.002-08:002023-01-17T03:06:32.620-08:00БУРКО ДЕМИД<div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEggAjc36_zkU_Cqso_R-N7wJPalRA5-4GdX7XFueFLYAy6LD5nt00Qp_BkP-tK-Fj2Gh3awWstDbVl1k3YjeUWcBtuSf2o3DWTxOH7bSN0Iuk_jvRBm_BXSjl6N2A5Q4w9HbsljcZjOs2VFrfWltFSvll5pTDxv0hi26cSlUYI81ltaI2BPi5QhhbubGA/s578/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA1.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="578" data-original-width="373" height="200" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEggAjc36_zkU_Cqso_R-N7wJPalRA5-4GdX7XFueFLYAy6LD5nt00Qp_BkP-tK-Fj2Gh3awWstDbVl1k3YjeUWcBtuSf2o3DWTxOH7bSN0Iuk_jvRBm_BXSjl6N2A5Q4w9HbsljcZjOs2VFrfWltFSvll5pTDxv0hi26cSlUYI81ltaI2BPi5QhhbubGA/w129-h200/%D0%A0%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA1.jpg" width="129" /></a></div>5 лютого 2020 р. відкрили меморіальну дошку учаснику бою під Крутами, історику церкви, публіцисту, поету, діячу УАПЦ Демидові Бурку. Меморіальну дошку було виготовлено за кошти небайдужої громади Полтавщини.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;"><b>ДЕМИД БУРКО</b> народився 29.08.1894 р. у с. Пирогів на Вінниччині.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Водночас життя його пов’язане і з Полтавою та селом Яреськи Шишацького району.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Делегат І Всеукраїнського військового з’їзду (травень 1917), референт інформаційного бюро Секретаріату військових справ Центральної Ради.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Учасник бою під Крутами у складі 1-ї Української військової школи ім. Богдана Хмельницького. Після захоплення Києва московськими окупантами 8 лютого 1918 року повернувся на Поділля.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">З осені 1918 року – студент історичного факультету Українського Кам’янець-Подільського університету. Паралельно відвідував вечірній богословський курс. З травня 1920 року – в Армії УНP, воював у складі Волинської дивізії. Після поразки Перших визвольних змагань опинився в Польщі. Влітку 1921 року намагався таємно повернутися в Україну, але на кордоні його заарештували і віддали до суду. Одержав 5 років ув’язнення, але потрапив під амністію і через рік вийшов на волю. Продовжив навчання в Кам’янець-Подільському університеті. Працював викладачем української мови і літератури у семирічних школах. У 1931 році через репресії залишив педагогічну працю, служив у кооперації. У 1935 році Демида Бурка знову заарештували, але він утік і жив нелегально. Працював бухгалтером-ревізором у кооперативній артілі інвалідів.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">З жовтня 1941-го – секретар Полтавського єпархіального управління УАПЦ. Служив настоятелем Миколаївської церкви м. Полтави. Підготував до друку видання Євангелія (у перекладі Морачевського) та молитовника (Полтава, 1942). У газеті "Голос Полтавщини" (1941–1943 рр.) надрукував низку статей з історії літератури і мистецтва, вірші і спогади з пережитого. Автор книги "Українська Автокефальна Православна церква – вічне джерело життя" (1988, Бавнд-Брук, США). На її сторінках знайшли місце і враження автора про полтавський період життя. Вірш "Крути" написав 1938 року. Тоді сталіністи лютували особливо, вирубуючи під корінь усе українське. У передмові зазначив: "Цей вірш написано в 20-ті роковини битви під Крутами, в січні 1938 року, на самому полі бою за найтяжчих московсько-більшовицьких окупаційних умов".</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times; font-size: medium;">Помер на 94 році, похований на Штутгартському цвинтарі.</span></div><div style="text-align: justify;"><b><span style="font-family: times; font-size: medium;">ЛІТЕРАТУРА</span></b></div><div style="text-align: justify;"><ul><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Орленко С. "За рідний край і за любов до волі..." / С. Орленко // Нова година. – 2019. – 20-26 лют. – С. 7.</span></li><li><span style="font-family: times; font-size: medium;">Ярошенко Г. Вижив під Крутами: у Полтаві вшанували пам'ять учасників легендарного бою Демида Бурка / Г. Ярошенко // Вечірня Полтава. – 2020. – 5 лют. – С. 12.</span></li></ul></div> Unknownnoreply@blogger.com0