ВЕРХОВИНЕЦЬ ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ

Меморіальна дошка
Верховинцю В. М., 
м. Полтава

Меморіальна дошка композитору Верховинцю Василю Миколайовичу встановлена у 1966 р. (у
1982 р. замінено на нову) на навчальному корпусі №1 Полтавського Національного Педагогічного університету, що по вулиці Остроградського, 1, в якому він працював з 1920 по 1933 рр. Скульптор В. І. Білоус.

"У Полтавському педагогічному інституті в 1920–1933 рр. працював відомий радянський композитор, педагог і етнограф Василь Миколайович Верховинець (1880–1938 рр.)".

Верховинець (справжнє прізвище Костів) народився на Івано-Франківщині в родині селянина-бідняка. У Львові закінчив гімназію та вчительську семінарію, навчався в Краківській консерваторії . 

В 1893–1906 роках працював у Львівському театрі товариства "Руська бесіда". В 1906 році Василь переїздить у Східну Україну, куди його запрошує до своєї трупи М. Садовський. Тут взяв для сцени псевдонім Верховинець, пропрацював з 1906 по 1916 рік. У театрі Садовського Верховинець працює над створенням сценічних образів. Киянам полюбився його тенор та неперевершена гра в ролях Петра ("Наталка Полтавка" Миколи Лисенка), Андрія ("Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського), Вашека ("Продана наречена" Б. Сметани) та інші самобутні ролі. Гастролі з трупою по Україні Василь Миколайович поєднував із збиранням фольклору – української обрядовості і народної хореографії. 

В 1912 році опублікував свою першу роботу "Українське весілля", в 1919 року вийшла у світ його фундаментальне дослідження "Теорія українського народного танцю".

КОНДРАТЮК ЮРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ (ОЛЕКСАНДР ШАРГЕЙ)

Меморіальна дошка
Кондратюку Ю. В.,
м. Полтава 

Меморіальна дошка творцю теорії космічних польотів Кондратюку Юрію Васильовичу встановлена у 1982 р. на навчальному корпусі №1 Полтавського Національного Педагогічного університету (колишнє приміщення другої чоловічої гімназій), що по вулиці Остроградського, 1. Автор - скульптор В. І. Білоус.

КОНДРАТЮК ЮРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ - народився в Полтаві. Мати, Людмила Львівна Шаргей (у дівоцтві баронеса Шліпенбах гербу «Шліпенбах»), - викладачка французької мови, батько, Ігнатій Бенедиктович Шаргей, - католицького віросповідання, студент Київського університету. Вихованням маленького Олександра займались його бабка Катерина Кирилівна і нерідний дід, її другий чоловік Яким Микитович Даценко. Яким Даценко, син священиків з с. Мала Павлівка, колишньої Грунської сотні. У місті Яким Даценко людина відома - колишній земський лікар міста Зінькова, та ще статський радник, який служить у казначействі. Нерідко сам Яким Микитович, один або з Панасом Мирним відправлявся в Полтаві на Малу Садову вулицю, де жив Володимир Галактіонович Короленко. Мати Олександра Шаргея хворіла й не виходила з психіатричної лікарні. Батько Олександра ж, з категорії «вічних студентів», навчався у Німецькій імперії. Олександр Шаргей писав в автобіографічній анкеті про своїх батьків таке: «…меня вырастил неродной дедушка». Після повернення до Російської імперії 1906 року батько, Ігнатій Бенедиктович, забрав із собою сина до столиці імперії Санкт-Петербургу.

У 1910-1916 навчався в Другій полтавській чоловічій гімназії. Закінчив її зі срібною медаллю.

Приміщення, в якому знаходиться навчальний корпус збудоване в 1903 році, в ньому розташовувалась 2-га чоловіча гімназія. «У цьому будинку у другій полтавській чоловічій гімназії 1910–1916 рр. навчався видатний радянський вчений-винахідник, один із перших творців теорії космічних польотів Юрій Васильович Кондратюк (1897-1942 рр.)»

Іще в гімназійні роки Юрій Кондратюк (Олександр Шаргей) захопився математикою, точними науками. Гімназист Шаргей вирішує зайнятися питаннями космічної теми, а саме міжпланетними перельотами. Свої роздуми і розрахунки він починає фіксувати на окремих листках, які згодом переносить в звичайні зошити. Чотири таких зошити, що прошиті чорними нитками (всього 104 сторінки) зберігаються зараз в архіві Інституту історії природознавства і техніки Академії наук Російської федерації.

ПУТРЯ САША

Меморіальна дошка Саші Путрі,

м. Полтава

провулок Латишева, 5

На стіні дитячого садка №8, який відвідувала Сашенька Путря, висить меморіальна дошка: «В

нашому дитсадку «Дзвіночок» з 1979 по 1983 рр. виховувалась художниця Сашенька Путря».

2 грудня 1977 року в інтелігентній полтавській сім’ї народилася талановита дівчинка Сашенька. Вона почала малювати з трьох рочків. Спочатку це були казкові зображення її улюблених тварин, а потім в малюнках з’явилась тема Індії. Згодом її альбом заполонили планети і сузір’я, космічні прибульці, Бог і космос. Малюнки юної художниці відрізнялись самобутністю, філософським поглядом на світ. У вісім років дівчинка захворіла лейкемією, прожила іще 6 тяжких років, сповнених болем і творчістю. 

Померла 24 січня 1989 року. Після неї залишилось 2279 малюнків і композицій.

Творчість юної полтавки не залишає байдужими сучасників. Персональні виставки відбулися більш ніж в 10 країнах світу, про неї знято 5 художньо-документальних фільмів, написана книга, видано два кольорових каталогів та альбом її малюнків. В Полтавській галереї мистецтв створили Дитячий виставковий зал імені Саші Путрі. Посмертно юна художниця нагороджена орденом Святого Миколая Чудотворця, Міжнародною премією Всеіндійської дитячої фундації «Неру Бал Саміті».

ЛІТЕРАТУРА