ІВКО СЕРГІЙ

Сергій Івко був командиром, який піклувався про своїх підлеглих, кажуть побратими.. Захисник загинув від ворожого удару на Донеччині.

Полеглого військовослужбовця вшанували меморіальною дошкою на фасаді школи № 37.

Історія воїна «Карата»

Сергій Івко народився 4 липня 1984 року в Полтаві. Майбутній воїн закінчив школу № 37, пізніше здобув вищу освіту в Полтавському інституті бізнесу. Паралельно навчався у військовій кафедрі в Інституті зв’язку, де згодом отримав звання молодший лейтенант.

Повномасштабна війна застала Сергія Івка в Генічеську, де він працював. Чоловік повернувся з окупації додому 10 травня 2022 року та пішов добровольцем до терцентру комплектування, аби стати до лав ЗСУ.

Після навчання він отримав звання лейтенанта. Служив на посаді командира взводу вогневої підтримки у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Побратими згадують, що він піклувався й беріг своїх підлеглих, перебував з ними на передових позиціях.

Захисник у липні 2023 року під час боїв отримав осколкове поранення. Невдовзі після лікування він знову пішов на фронт. Торік у листопаді 2023 року Сергій Івко зміг врятуватися від ворожих дронів.

Після виходу з бойового завдання 10 лютого ворог атакував українських військових керованою авіабомбою. Тоді Сергій Івко отримав поранення, після чого його двічі реанімували дорогою до Дніпра. У лікарні медики три доби боролися за життя захисника, однак вони змогли його врятувати. Воїн помер 14 лютого.

За фронтові звитяги Сергія Івка нагородили «Срібним хрестом», «Хрестом пошани» та посмертно нагрудним знаком «Хрест відваги».

ІВАЩЕНКО ПАВЛО

Дошку на честь військового Павла Іващенка встановили на фасаді Полтавського ліцею № 1 імені Котляревського, де навчався воїн.

На відкриття прийшли рідні та знайомі воїна, а також учні та вчителі закладу.

Воїн був механіком-водієм десантно-штурмової роти та мав позивний "Тихий", розповів однокласник загиблого

"Він був дуже уважним до дівчат, на відміну від інших хлопців. Був дуже творчим, любив танці, брав участь у шкільному театрі. І взагалі був веселуном, трохи наївним. Більшість з нас дізналися, що він боронить Україну, вже коли він тримав рубежі біля Гуляйполя".

Дошку Павлу Іващенку встановили за ініціативи однокласників. Вони ж оплатили її встановлення. Учителька ліцею № 1 ім. Івана Котляревського Вікторія Гайдамака Суспільному сказала:

"Позивний мав "Тихий", тому що жив на вулиці Тихій. Він пішов свідомо, маючи проблеми зі здоров’ям. Він добився того, щоб його взяли до Збройних сил України. Він дійсно загинув смертю героя, пам’ятаючи і люблячи свою рідну землю і тих, за кого він віддав своє життя".

Загинув 13 липня 2022 року під час артобстрілу біля міста Сіверськ Бахмутського району Донецької області – солдату було 49 років.

ІВАЩЕНКО СЕРГІЙ

Воїн народився 8 червня 1996 року. Зростав у селі Вили та навчався у Тарандинціській школі. Після випуску зі школи став до лав Збройних Сил України.   

Одним з перших з перших днів став на захист України.  Він поспішав жити, поспішав бути щасливим. Тому попри війну, у короткі хвилини між  бойовими діями, 14 грудня 2022 року одружився. Але ворожий снаряд не лишив шансів на мирне щасливе життя воїну. Сергій Костянтинович Іващенко поліг смертю хоробрих у бою, ні на крок не відступивши із зайнятої позиції.

ІЩЕЙКІН ЄВГЕН

26 листопада 2021 р. у Полтаві відкрили меморіальну дошку Євгену Іщейкіну, встановлену на фасаді 2-ї міської клінічної лікарні, що на вул. Монастирській, 7а.

ЄВГЕН ВОЛОДИМИРОВИЧ ІЩЕЙКІН  народився у Сочі Краснодарського краю 23 березня 1954 року. Близько 2 років працював санітаром на сочинській станції швидкої допомоги. У 1973-1978 роках навчався у Полтавському медичному стоматологічному інституті на стоматологічному факультеті. У 1979-1986 роках був лікарем-стоматологом та завідувачем лікувально-профілактичного відділення у міській дитячій стоматологічній поліклініці.

У 1986-1988 роках він обіймав посаду заступника завідувача міського відділу охорони здоров’я. З 1988 по 2001 рік був завідувачем відділу охорони здоров’я Полтавського міськвиконкому. З 2001 по 2009 рік був головним лікарем та директором 2-ї міської клінічної лікарні Полтави. У 2010 році Євген Іщейкін керував амбулаторією ВАТ "ПЗМС". У 2011 році повернувся на посаду керівника 2-ї лікарні, яку обіймав до самої смерті у травні 2021 року.

Меморіальна дошка Євгенові Іщейкіну. Розміщена на фасаді 2-ї міської клінічної лікарні, яку багато років очолював медик. У заході взяли участь керівництво громади, рідні, колеги Євгенія Володимировича, представники засобів масової інформації.

Євген Іщейкін народився в Сочі, але близько пів століття прожив і пропрацював у Полтаві: навчався в місцевому виші, трудився в міській дитячій стоматологічній поліклініці, відділі охорони здоров’я Полтавського міськвиконкому, керував 2-ю міською клінічною лікарнею. 

Серце лікаря перестало битися 24 травня, на 67-му році життя.