ВЕРХОВИНЕЦЬ ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ

Меморіальна дошка
Верховинцю В. М., 
м. Полтава

Меморіальна дошка композитору Верховинцю Василю Миколайовичу встановлена у 1966 р. (у
1982 р. замінено на нову) на навчальному корпусі №1 Полтавського Національного Педагогічного університету, що по вулиці Остроградського, 1, в якому він працював з 1920 по 1933 рр. Скульптор В. І. Білоус.

"У Полтавському педагогічному інституті в 1920–1933 рр. працював відомий радянський композитор, педагог і етнограф Василь Миколайович Верховинець (1880–1938 рр.)".

Верховинець (справжнє прізвище Костів) народився на Івано-Франківщині в родині селянина-бідняка. У Львові закінчив гімназію та вчительську семінарію, навчався в Краківській консерваторії . 

В 1893–1906 роках працював у Львівському театрі товариства "Руська бесіда". В 1906 році Василь переїздить у Східну Україну, куди його запрошує до своєї трупи М. Садовський. Тут взяв для сцени псевдонім Верховинець, пропрацював з 1906 по 1916 рік. У театрі Садовського Верховинець працює над створенням сценічних образів. Киянам полюбився його тенор та неперевершена гра в ролях Петра ("Наталка Полтавка" Миколи Лисенка), Андрія ("Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського), Вашека ("Продана наречена" Б. Сметани) та інші самобутні ролі. Гастролі з трупою по Україні Василь Миколайович поєднував із збиранням фольклору – української обрядовості і народної хореографії. 

В 1912 році опублікував свою першу роботу "Українське весілля", в 1919 року вийшла у світ його фундаментальне дослідження "Теорія українського народного танцю".

В Полтаві Верховинець створив хорову капелу "Жіночий хоровий ансамбль". В 1922–1938 роках постійно жив у Полтаві на вулиці Гора Марата (зараз – вулиця Верховинця) і працював у Полтавському інституті народної освіти, очолював кафедру мистецтвознавства. В. М. Верховинець записав більше 400 народних пісень, автор збірника дитячих ігор з піснями "Весняночка", а також ряду пісень, хорів, романсів, обробок народних пісень.

В 1937 році Верховинця заарештовують як "керівника української капели бандуристів і співаків, видного націоналістичного діяча". 11 квітня 1938 року після короткого суду без свідків і захисників його розстріляли (посмертно реабілітований).

Василь Верховинець – це автор багатьох музикознавчих праць,етнограф, викладач хорових дисциплін, теорії музики та гармонії, хоровий диригент, співак, хормейстер і хореограф, музичний та громадський діяч. "…Він був не тільки високообдарованою людиною, – говорив про нього Максим Рильський, – але й людиною неабиякої освіченості та широких культурних інтересів".

ЛІТЕРАТУРА

1. Верховинець Василь Миколайович (1880-1938) : [у 1920-32 рр. очолював кафедру мистецтвознавства Полтавського інституту народної освіти, а  також в Полтаві у 1930 р. організував жіночий хоровий ансамбль "Жінхоранс"] // Альманах пошани й визнання Полтавщини. – Полтава, 2003. – С. 42-43.          
2. Тарасова Н.  В.М. Верховинець і Полтавщина  : [з 1920 по 1932 рр. керував каф. мистецтвознавства в Полтавському ін-ті нар. освіти] / Н.Тарасова // Рідний край. – 2000. – № 1 (2). – С. 122-125.
3. Фісун М. А. Коли і ким був створений жіночий театралізований хоровий ансамбль (Жінхоранс) / М. А. Фісун // Наш рідний край (Сторінки про розвиток культури на Полтавщині): Вип. 4. – Полтава, 1990. – С. 50-51.
4. Чепіль О.  Вулиця Верховинця / О. Чепіль // Чепіль О. Вулицями старої Полтави : науково-популярні нариси. – Полтава, 2009. – С. 106-114.
5. Чернов А.  Полум'яний патріот України – Василь Верховинець. До 130-річчя від дня народження композитора, співака. хореографа, диригента, етнографа, педагога... : [уродженець Івано-Франківської обл. у 20-рр. 20 ст. жив і працював у Полтаві] / А. Чернов // Полтавський вісник. – 2010. – 8 січ. – С. 21.
6. Чупрун М.  М. В. Верховинець : (сторінки життя та діяльності за матеріалами Музею історії Полтавського державного педагогічного інституту ім. В. Г. Короленка) / М. Чупрун // Тези доповідей і повідомлень першої Полтавської наукової конференції з історичного краєзнавства. – Полтава, 1989. – С. 86-88.