ПАЩЕНКО ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

На одному із корпусів Полтавського національного педагогічного університету імені

В. Г. Короленка відкрито меморіальну дошку Володимиру Пащенку.

ПАЩЕНКО ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ народився 1947 року у селі Дружба Решетилівського району Полтавської області. Закінчив філософський факультет Національного університету імені Тараса Шевченка. Працював учителем історії на Київщині.

З 1975 року в Полтавському державному педагогічному інституті (університеті) імені В. Г. Короленка. З вересня 1990 по липень 2008 року – ректор університету.

Помер 19 квітня 2010 у Києві у віці 62 роки, коли він перебував на лікуванні в одній із столичних клінік. Під час операції в академіка стався інфаркт, що спричинив смерть.

В останні роки життя Володимир Пащенко – професор кафедри філософії та історії України, голова спеціалізованої ради із захисту кандидатських дисертацій з релігієзнавства при Інституті філософії НАН України.

Автор понад 370 наукових публікацій. Внесок Володимира Пащенка в українську науку, освіту та культуру гідно поцінований. Його відзначено орденом Миколи Чудотворця "За примноження добра на землі", "За патріотизм" ІІ ст. Української

Православної Церкви, медаллю А. С. Макаренка, золотою медаллю "За заслуги в освіті", Почесними грамотами Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, всеукраїнською премією імені Івана Огієнка, обласними преміями імені Самійла Величка, Панаса Мирного, Івана Котляревського, Леоніда Бразова, міською премією імені Володимира Короленка. Володимир Пащенко – почесний професор Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова, почесний громадянин Кобеляцького та Решетилвських районів.

Про накові здобутки професора В. О. Пащенка відомо й за кордоном: за підсумками міжнародного рейтингу "Ім’я в науці" його було занесеного Блакитної книги "Інтелектуали світу" (Кембридж); за рішенням Американського біографічного інституту ім’я В. О. Пащенка включено до книги "Великі уми ХХІ століття". Також Володимира Олександрович нанагороджено срібною медаллю Оксфордського університету за наукові досягнення.

Останні роки В. О. Пащенко – професор кафедри філософії та історії України ПНПУ імені В. Г. Короленка, голова спеціалізованої ради з педагогіки, член спеціалізованої ради з релігієзнавства при Інституті філософії НАН України. Був головним редактором часопису "Історична пам’ять", збірника "Наукові записки Полтавського педуніверситету", членом редакційних колегій кількох наукових видань. До останнього подиху В. О. Пащенко активно займався громадською та науковою роботою.

ЛІТЕРАТУРА

1. Жовнір Н. Академік Володимир Пащенко / Н. Жовнір // Зоря Полтавщини. – 2008. – 3 жовт. – С. 11.
2. Оніщенко В. Колишнього ректора вшанували меморіальною дошкою / В. Оніщенко // Полтавський вісник. – 2013. – 11 жовт. – С. 2.

КВАСНИЦЬКИЙ ОЛЕКСІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

Меморіальна дошка Олексію Володимировичу Квасницькому вул. Шведська Могила, 1. Більше ніж півстоліття пропрацював в Інституті свинарства Герой Соціалістичної Праці, академік, видатний учений-фізіолог Олексій Володимирович Квасницький, про що нагадує меморіальна дошка: "Тут працював у 1931 – 1989 рр. видатний вчений-фізіолог Олексій Володимирович Квасницький (1900–1989 рр.) академік НАНУ, заслужений діяч науки України Герой Соціалістичної Праці, лауреат Державної премії України, почесний громадянин Полтави".

КВАСНИЦЬКИЙ ОЛЕКСІЙ народився в бідній селянській родині в с. Лиса Гора Першотравневого району Миколаївської області. Бажання наукової творчості і навчання привело його до Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту, який закінчує з відзнакою в 1925 році.

Після стажування і захисту кваліфікаційної роботи в інституті О. В. Квасницький отримав диплом агронома-організатора-зоотехніка і був запрошений на роботу у Вінницький сільськогосподарський технікум, де викладав з 1926 по 1930 рік анатомію і фізіологію сільськогосподарських тварин, який реорганізовують у цьому ж році.

Олексій Володимирович від’їжджає на навчання до Ленінградського інституту аспірантури ВАСГНІЛ та вже через кілька місяців його атестують як фахівця, достатньо підготовленого до самостійної наукової діяльності і направляють у Полтавський науково-дослідний інститут свинарства, де він активно починає працювати над розробкою питань фізіології травлення у свиней. З 1931 року і до останніх днів життя працював і мешкав у Полтаві. У 1934 році його призначають на посаду старшого наукового співробітника, а згодом завідуючого лабораторією фізіології. Є основоположником фізіології травлення свиней. Уже в 1936 році за сумою опублікованих наукових праць йому було присвоєно науковий ступінь кандидата біологічних наук без захисту дисертації та вчене звання старшого наукового співробітника. У цьому ж році адміністрація Полтавського сільськогосподарського інституту запрошує Олексія Володимировича очолити кафедру Фізіологія сільськогосподарських тварин.

Він дає згоду працювати на цій посаді, але за сумісництвом, оскільки не може припиняти наукові дослідження в Інституті свинарства. У 1940 році після захисту дисертації Олексію Квасницькому було присвоєно звання професора. В 1951 році Квасницький обраний академіком АН УРСР, а в 1956 році – академіком УАСГН. Більшість наукових розробок Квасницького були піонерськими. Увесь його науковий пошук просякнутий ідеєю створення нових методів підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин.

В 1949 році О. В. Квасницький розробив хірургічну техніку трансплантації ембріонів. В 1950 році разом з вченими Асканії-Нової здійснена хірургічна міжнародна трансплантація зигот вівцям і козам і отриманий приплід. Фундаментальні дослідження фізіології свиней дозволили Квасницькому розробити і впровадити в практику свинарства принципово новий і економічно високоефективний фракційний метод штучного осіменіння свиней (Державна премія 1947 р.). В 70-х роках розробив систему отримання безперевно-багаторазових опоросів.

Даниною великій праці наукових працівників, зоотехніків і господарників Полтавського науково-дослідного інституту свинарства імені О. В. Квасницького, де була створена полтавська м’ясна порода свиней, є скульптурна група свиноматки цієї породи в натуральну величину з 12-ма поросятами, встановлена на метровому дванадцятикутному постаменті (автор – Д. Корнієнко) біля будівлі інституту на кошти його співробітників.

ЛІТЕРАТУРА

1. Самородов В. Вчений, який випереджав час / В. Самородов // Зоря Полтавщини. – 2010. – 24 лют. – С. 1.
2. Коробка Л. Піонерами стають у зрілі роки / Л. Коробка // Полтавський вісник. – 2010. – 26 лют. – С. 8.
3. Матяшова З. Обладнання для експериментів академік Квасницький виготовляв власноруч / З. Матяшова // Панорама Полтавщини. – 2020. – 20 лют. – С. 15.