Вибухи танкових снарядів розірвали грудневий ранок. Ці звуки – останнє, що чули військові, які полювали за російською технікою на околиці села. На позиції їх вів командир, про якого ще за життя почали складати легенди, піти на завдання з яким вважали за честь, – молодший сержант Сергій Міщенко на позивний «Бугор».
Тоді урвалися життя одразу кількох бійців підрозділу, що воював до цього майже без втрат. До ранку 1 грудня 2022 року.
З загибеллю Сергія Міщенка Україна втратила природженого воїна, майстра нестандартних бойових рішень, підприємця, опори для людей, які збилися з дороги й потребували допомоги.
Ким був Сергій Міщенко
Історія Сергія Міщенка як воїна могла розпочатися задовго до повномасштабного вторгнення Росії. У юності від кар’єри військового його відмовив батько. У 2015 військкомат залишив їх із братом у резерві. Проте лютий 2022 повернув чоловіка до давньої мрії, яку в той момент він усвідомив уже як свій обов’язок.
Народжений у Зінькові 21 травня 1974 року Сергій Міщенко в дитинстві оселяється в селі Гусаки. З молодшими братом і сестрою їх туди забирає жити батько. Мати через хворобу майже втратила здатність ходити, тож чоловік вирішив полегшити їй побут і перевезти разом із дітьми до рідних у село.
Найближча школа була у Проценках за 3 км від дому. Ходити туди доводилося пішки, а іноді дітей підвозив колгоспний автобус. Улюбленим предметом Сергія Міщенка була геометрія, до вчителя якої хлопець також ходив на шаховий гурток.
Відтоді минуло три десятки років, школу закінчили кілька поколінь учнів, а випускник Сергій Міщенко усміхається до нових школярів з меморіальної дошки, яку встановили на фасаді будівлі до річниці його загибелі.
Після закінчення школи Міщенко отримує водійські права, служить в Нацгвардії, а після повернення йде працювати до тодішньої міліції й за розподілом потрапляє в Опішню. Проте кар’єри в органах так і не робить. Зіткнувшися з корумпованістю керівництва, пише заяву на звільнення. Їздить із братом на заробітки, але зрештою повертається й започатковує власну справу.
