ЩЕРБАК АНАТОЛІЙ

Меморіальна дошка
А. Щербаку,
м. Полтава

У 2005 році на будинку по вулиці Лідова, 11, де жив заслужений художник України  Щербак, встановлено мармурову дошку з мармуровим барельєфом митця. Її автор – художник Євген Путря. На ній написано: "У цьому будинку мешкав з 1950 по 1994 р. заслужений художник України Анатолій Щербак".

Народився митець у славному Миргороді, в інтелігентній родині. З 1943 р., після перебування з батьками в евакуації, жив у Полтаві. Зростав на тлі відбудови міста і вже в дорослому віці, часто згадував ті роки. 

У 1962-1968 рр. навчався в Московському поліграфічному інституті, де його викладачами стали відомі художники М. П. Мітурич-Хлєбніков (1925-2008) і А. Д. Гончаров (1903-1979), а також мистецтвознавець, теоретик книжкового дизайну В. М. Ляхов (1925-1975). 

Згодом Анатолій Терентійович став помітною постаттю на видноколі полтавського мистецтва 1960-1980-х рр. Виявив себе як живописець, графік, театральний художник, декоратор, викладач, дизайнер, оформлювач. Та найбільш Анатолію Щербаку вдалось себе реалізувати на музейному поприщі.

Анатолій Терентійович перший в Україні розпочав створювати експозиції музеїв на образно-художньому рівні. В кінці 60-х років минулого століття в тандемі з Віктором Батуріним організував у Полтаві творчу групу художників по створенню музейних експозицій. Одинадцять музейних експозицій, серед яких – музеї-заповідники М. В. Гоголя, "Поле полтавської битви", Лубенський краєзнавчий, зразковий сільський музей у селі Вовчик Лубенського району, Вінницький краєзнавчий, – на рахунку Анатолія Щербака. 

В 1984 році Анатолій Щербак отримав звання "Заслужений художник України".

ЩЕТОТЬЄВ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Меморіальна дошка

Шепотьєву В. О., м. Полтава

Розміщена на будинку навчального корпусу №1 Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка, що по вул. Остроградського, 2.

"У Полтавському педагогічному інституті в 1917 – 1928 рр. працював видатний педагог, етнограф, філолог, музикознавець Шепотьєв Володимир Олександрович (1886 – 1937)".

ЩЕПОТЬЄВ народивсяв передмісті Полтави – Павленках, в сім’ї дрібного службовця. Навчався спочатку у Полтавській духовній семінарії (у цей самий час там же навчався і майбутній голова Директорії УНР Симон Петлюра), а згодом у Петербурзькій духовній академії. 

У 1904 році повернувся до рідної Полтави й наступні 13 років віддав викладанню російської словесності в музичній школі Ахшарумова та жіночому єпархіальному училищі.

В 1917–1921 роках – викладач російської мови, української мови та літератури в учительському інституті, з 1921 – ректор вузу, з 1926 року – професор української і зарубіжної літератури і мовознавства. Одночасно з роботою в інституті завідував кабінетом фольклору і мови в Полтавському державному музеї, а в 1922–1925 роках також завідував відділом в Полтавському історичному архіві.

У 1928 р. Володимир Олександрович був заарештований у сфабрикованій справі «Спілки визволення України» і засланий до м. Славгорода Алтайського краю (РСФРР), де працював учителем російської мови у Славгородському сільськогосподарському технікумі. У 1934 р. повернувся в Україну. Через заборону проживати в Полтаві оселився у с. Веприк Гадяцького району, де займався перекладацькою діяльністю, керував постановками сільського драматичного гуртка.