На фасаді Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН (вул. Шведська Могила, 1) висить пам'ятна дошка Бондаренку О. П. дошка з граніту відкрита у 1976 р. Яка нагадує нам про те, що "Тут в 1930–1933 рр. працював організатор і перший науковий директор науково-дослідного інституту свинарства, професор Бондаренко Олександр Пилипович. 1884–1937".
БОНДАРЕНКО ОЛЕКСАНДР ПИЛИПОВИЧ (1884–1937) народився на хуторі Узруй, нині село Новгород-Сіверського району Чернігівської області, зростав у родині незаможних селян. Після закінчення в 1912 році Московського сільськогосподарського інституту (нині Російський державний аграрний університет "Московська сільськогосподарська академія ім. К. А. Тімірязева) він прибув на Полтавщину, де обійняв посаду агронома Полтавського повітового земства по Решетилівській дільниці № 2. Місцем його проживання було містечко Решетилівка. Тут він проживав із родиною – дружиною М. Бондаренко та маленькою донечкою, яка народилась у 1910 році. На жаль, про їхню долю нічого не відомо. З 1913 по 1928 рік очолював відділ тваринництва Полтавської сільськогосподарської дослідної станції (нині – Полтавська державна дослідна станція ім. Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва НАН). Саме тут яскраво проявився його організаційний і науковий талант, зокрема при створенні бази сировини Полтавської беконної фабрики і організації 760 пунктів спарювання із хряками великої білої породи. До 1925 року Бондаренко організував племзаказник "Яківці" при Полтавській сільськогосподарській дослідній станції, а в 1927 році підготував першу в СРСР Державну племінну книгу.
З 1929 року Олександр Пилипович працює в Українському інституті експериментальної зоотехнії, який організований на базі відділу тваринництва сільгоспстанції. Цей інститут став базою для створення Інституту свинарства (1930). З 1933 року інститут підпорядковується Українській академії аграрних наук (УААН). На початкових етапах діяльності колектив вчених, очолюваний талановитим дослідником, професором Бондаренком, заклав основи зоотехнічної практики по вдосконаленню місцевих не покращених порід свиней. При цьому була виведена і апробована миргородська порода свиней, яка стала однією із планових порід в країні. Завдяки О. П. Бондаренку тваринництво розвивалось у різних напрямках: свинарство, птахівництво, вівчарство, конярство. Під його керівництвом і за його безпосередньої участі вперше в Україні проведено цілу низку наукових досліджень, зокрема з годівлі тварин, використання різних кормів та їх вплив на якість продуктів забою, виготовлення кормових сумішей. Він запропонував при оцінці поживності кормів проводити розрахунки в "ячмінних" кормових одиницях, рекомендував безмолочне вирощування поросят та інше.
У вівчарстві розробив методику селекції смушкових порід – решетилівської та сокольської, оцінки вовни та смушків. Він став родоначальником проведення конкурсів серед місцевих порід курей на несучість. Готував доповідь про наукову роботу із птахівництва на міжнародний конгрес, який проходив у Канаді в 1926 році.
Однак найбільшим внеском Олександра Пилиповича стали дослідження в галузі свинарства.
ЛІТЕРАТУРА
- Меморіальні дошки // Полтавський вісник. – 2009. – 20 лют. – С. 6 (дод.).
- Кисіль, Ю. Селекціонер Олександр Бондаренко / Ю. Кисіль // Решетилівщина UA. – 2021. – 22 лип. – С. 6.
