ХІРАМОНОВ РОМАН

Інформаційну дошку присвячену Роману Хірамонову встановили на фасаді Будинку культури та дозвілля в селі Валок Полтавської громади. Хірамонов Роман Валерійович народився 17 липня 1986 року та проживав в селі Лозівка Полтавської області У цьому селі Роман Хірамонов закінчив загальноосвітню школу. Чоловік був призваний до лав Збройних сил України в серпні 2019-го. Служив сапером у десантно-штурмовому батальйоні: брав участь у боях на Донеччині та Луганщині. Загинув 20 березня 2022 року біля села Кам’янка Харківської області: тіло воїна разом з його загиблими побратимами, знайшли після деокупації Ізюмського району – на військових впала плита перекриття зруйнованого будинку. Результати експертизи ДНК підтвердили загибель 35-річного Романа Харімонова. Воїна поховали на Затуринському кладовищі біля Полтави. У полеглого захисника лишилися матір, брат та донька. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

АФАНАСЬЄВ ВОЛОДИМИР

Інформаційну дошку пам’яті Володимира Афанасьєва встановлять на будівлі загальноосвітньої школи в Абазівці, в якій навчався військовий. Володимир Афанасьєв закінчив Національну академію сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. Був командиром взводу 46-го окремого штурмового батальйону «Донбас». Загинув 12 березня 2022 року в селі Степне Волноваського району Донецької області. Військовому був 21 рік. Володимира Афанасьєва посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня.

РОТАНОВ РОМАН

1 березня у фойє Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва відкрили меморіальну дошку солдату ЗСУ Роману Ротанову. Він є випускником цього навчального закладу. Загинув чоловік 29 червня 2022-го року на Донеччині. З першого дня повномасштабного вторгнення пішов до тероборони, а потім у ЗСУ.

Боєць був командиром відділення стрілецької роти.

Загинув він під великим обстрілом, дуже багато тоді загинуло його побратимів. Загинув він 29 червня 2022-го року.

Роман Ротанов – випускник закладу. На той час – будівельного технікуму транспортного будівництва.

Роман Григорович закінчив заклад освіти 1999-го року, здобув кваліфікацію техніка-механіка. Робив перерву в навчанні, відслужив в армії на той момент і потім поновився на навчання.

1 березня йому мало б виповнитися 47 років, але 29 червня 2022 року у бою поблизу Верхньокам’янки на Луганщині Роман віддав найцінніше – життя за батьківщину. Він нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Як розповіла сестра Романа Ротанова, могила воїна – у селі Супрунівка Полтавської громади, де проживала його мама.

Встановлення гранітної меморіальної дошки у коледжі ініціювала та оплатила сестра Романа Оксана Кікоть.

КОВІНЬКА ОЛЕКСАНДР (КОВІНЬКО)

19 жовтня 2020 року  з’явилося нове місце пам’яті на фасаді місцевої школи села Плоске Мачухівської ОТГ, оскільки поруч знаходилась хата, де 13 січня 1900 року народився О. Ковінька. Відкриття дошки свідчення того, що земляки не забувають його. У стінах школи с. Плоске діє літературний музей, присвячений Олександру Ковіньці.

ОЛЕКСАНДР КОВІНЬКА  життєвий шлях письменника дозволяє нам усвідомити увесь контекст тієї епохи. Він був борцем за незалежність України у 20 столітті, підтримував Директорію УНР, яку очолював Симон Петлюра. Він не сприймав денікінські ідеї "єдіной і нєдєлімой Росії", разом із Володимиром Сосюрою поневірявся у білогвардійському полоні. Належав до боротьбистів - української лівої партії, яка бачила Україну як соціально-орієнтовану державу. Тож, на дошці зазначено: "Учасник української революції 1917-21 рр.". Ковіньку, як і Остапа Вишню, називають гумористом-мучеником, бо його творчу діяльність брутально перервали під час сталінського терору, понад 20 років довелося поневірятися по сибірах-магаданах. Довгий час ці сторінки його життя замовчувалася, і от зараз ми повертаємо пам’ять про них.

Декомунізація це не тільки виведення з публічного простору незаконної символіки, але й донесення правди про злочини російсько-комуністичного тоталітарного окупаційного режиму. Важливо, що на дошці зафіксовано: письменник - гуморист був в’язнем комуністичних таборів.

ЛІТЕРАТУРА

• Бобровська Т. О. Ковінька та Є. Дудар: взаємозв"язок традицій і новаторство / Т.Бобровська // Рідний край. – 2000. – № 1 (2). – С. 74-77.
• Борець за незалежність, гуморист, петлюрівець, в'язень комуністичних концтаборів, уродженець села Плоске Мачухівської громади // Вісті. – 2022. – 13 трав. – С. 3.
• Вітрич М. Олександр Ковінька, незабутній полтавський характерник / М. Вітрич // Зоря Полтавщини. – 2015. – 21 лип. – С. 4.
• Жук Л. Згадуючи Олександра Ковіньку... / Л. Жук // Вечірня Полтава. – 2020. – 1 квіт. – С. 9.
• Кісіль Ю. Олександру Ковіньці – 120 років / Ю. Кісіль // Решетилівщина UA. – 2020. – 10 січ. – С. 10.
• Ковінька О. "Смішинки з полтавської скриньки"; "Аргументи" : [оповідки] / О. Ковінька // Зоря Полтавщини. – 2019. – 15 січ. – С. 11.
• Миколенко С. Світ Ковінька – це світ людяності і злагоди. І застрахованої режимом людини... / С. Миколенко // Панорама Полтавщини. – 2020. – 9 січ. – С. 15.
• Наливайко І. І смішне . І гірке. Всього було в житті Олександра Ковіньки / І. Наливайко // Зоря Полтавщини. – 2005. – 19 жовт. – С. 3.
• Олександр Ковінька про себе. Із хронікально-гумористичної повісті "Чому я не сокіл?." // Полтавський вісник. – 2010. – 22 січ. – С. 7.
• Олександр Ковінька- як символ свого часу : [про видатного гумориста розповідає один з перших лауреатів літературної премії імені Олександра Ковіньки полтавський письменник і гуморист П. Стороженко] // Голос України. – 2010. – 30 січ. – С. 11.
• Патріарх гумору : (до 115-річниці від дня народження О. І. Ковіньки) // Край. – 2015. – № 129 (січ.). – С. 18-19.
• Патріарх українського гумору // Зоря Полтавщини. – 2010. – 13 січ. – С. 4.
• Радько Г. Олександр Ковінька: "Зникає усмішка, тікає сміх" / Г.Радько // Рідний край. – 2000. – № 1 (2). – С. 77-79.
• Семеняка В. Сміх добрим людям на здоров'я, ворогам - на безголов"я : наші славні земляки / В. Семеняка // Зоря Полтавщини. – 2005. – 25 січ. – С. 4.
• Скобельський В. Його називали "заступником Остапа Вишні" : [до 120-річчя від дня народження О. Ковіньки] / В. Скобельський // Полтавський вісник. – 2020. – 9 січ. – С. 8.
• Чемерис В. Народний гуморист : [120 років тому народився О. І. Ковінька в с. Плоске Решетилівського р-ну на Полтавщині] / В. Чемерис // Зоря Полтавщини. – 2020. – 14 січ. – С. 14.
• Чернов А. Світ Олександра Ковіньки – це світ добра / А. Чернов // Вечірня Полтава. – 2020. – 8 січ. – С. 10.