24 вересня 2022 р. відійшов у вічність майстер пісенного дива Левченко Григорій – заслужений діяч мистецтв України, професор, завідувач кафедри музики, керівник українського народного хору «Калина» Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка.
«Як він відчував ту пісню, як трепетно пропускав через серце кожне слово, як любовно вбирав у музичні шати, щоб нічого не загубити, донести до людей, достукатися до їхніх сердець… Великий чарівник, який обдаровував людей красою й мудрістю, силою пісні української! Зал плакав і сміявся, захоплено аплодуючи, підспівував, ясніли обличчя, сяяли очі, а душа раділа. Виходили з концерту окрилені, сповнені сил і натхнення! А він залишав у залі своїх вихованців, дякував і навчав, бо немає межі досконалості, бо немає меж любові до Пісні, якій служив віддано й самозречено», – відгукнулися калиняни на трагічну звістку про смерть Вчителя.
Український хоровий диригент, викладач музичних дисциплін
Григорій Левченко народився 12 серпня 1933 р. у селі Грабарівці Пирятинського району Полтавської області.
Закінчив хормейстерський відділ Полтавського музичного училища імені М. В. Лисенка (1960р.) та Ленінградську Вищу профспілкову школу культури (1968р.). З 1979 р. працював у Полтавському педагогічному інституті (нині університеті) на посадах художнього керівника українського народного хору «Калина», старшого викладача (1981–1987), доцента (1987–1992), професора (з 1992), завідувача кафедри музики і співів (1982–2004), з 2004 року – професора кафедри музики.
Творча діяльність митця охоплює науково–методичний, фольклорно–пошуковий, композиторський, педагогічно–виховний, концертний напрямки. Наукові інтереси Григорія Семеновича зосереджувалися на питаннях естетичного виховання студентів. Маестро опублікував понад 80 наукових праць, серед них: «До вершин духовності», «Роль музики в моральному формуванні майбутнього вчителя початкових класів», «Українська народна пісня як джерело збагачення словникового запасу молодших школярів», «Народна пісня у навчальному репертуарі студентів», «Тривожусь за народну пісню», художньо – методичні нариси «Спогади, роздуми, погляди, поради» та ін. Основою музичного матеріалу всіх видань є українські народні пісні, записані фольклористами Полтавщини, у тому числі і Г. С. Левченком, а також народні пісні в його обробках та авторські твори. Серед авторських творів особливу увагу привертають пісні, написані на народні слова: «Ой гай, мати, гай», «Посіяла василечків», «Народна симфонія», а також: «Од села до села» на слова Т. Г. Шевченка, «Земле рідна моя» на слова Марії Бойко, «Буду милого ждать» на слова Андрія Пашка, «Червона калина – полтавська земля» та «Гільце» на власні слова; серед обробок великою популярністю користуються: віночок українських народних пісень «Українська фантазія», вокально–хореографічні композиції «Весілля» та «На вечірці», українські народні пісні «На козака пригодонька», «Їхав козак за Дунай», «Та нема гірш нікому», «Ой у лузі зозуля кувала», «Ой за гаєм зелененьким», «Стоїть гора високая» на вірші Леоніда Глібова, хорова версія фрагменту концерту для фортепіано з оркестром Сергія Шевченка «Ой у лузі та ще й при березі».
.jpg)
