ЛЕСНЯК ДЕНИС

Меморіальна дошка
Денису Лесняку по вул. Кучеренка, 1/16
м. Полтава

17 травня 2018 р. відкрили меморіальну дошку учаснику АТО майору Денису Лесняку.

ЛЕСНЯК ДЕНИС народився 18 грудня 1979 р. у Полтаві. Останнє місце служби – 10-а окрема гірсько-штурмова бригада, начальник ППО.

Загинув Денис 16 серпня 2016 року поблизу села Єлизаветівка (Мар’їнський район на Донеччині) під час бойового зіткнення з ворожою розвідувально-диверсійною групою, отримавши кульове поранення в шию. У нього залишились батьки, дружина і троє дітей.

Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Похований на Алеї Героїв у Полтаві.

ЛІТЕРАТУРА

1. Костенко Н. Полтавщина оплакує своїх синів, які полягли за Україну / Н. Костенко // Зоря Полтавщини. – 2016. – 23 серп. – С. 2.
2. Полтава прощалася із доблесним майором Денисом Лесняком // Коло. – 2016. – 25-31 серп. – С. 6.
3. Полтавець Денис Лесняк загинув у зоні АТО // Вечірня Полтава. – 2016. – 17 серп. – С. 2
4. Ярошенко Г. Патріарх Київський і всієї Русі-України Філарет: "Ця війна показала, хто є хто" / Г. Ярошенко // Вечірня Полтава. – 2016. – 30 листоп. – С. 11 ; Село Полтавське. – 2016. – 1 груд. – С. 2.

КОЛЕСНІКОВ ВОЛОДИМИР ГРИГОРОВИЧ

Меморіальна дошка
 Колеснікову В. Г. в м. Полтаві

У Полтаві на вулиці Кукоби, 17/2 в 2018 року відкрито меморіальну дошку народному художнику України Володимиру Колеснікову, в цьому будинку проживав митець. Ескіз пам’ятної дошки створив син художника – Володимир Колесніков (молодший). Виконав роботи київський скульптор Тарас Цюпа. Першими з ідеєю увічнити пам’ять митця звернулися жителі будинку, її підтримали працівники художньої галереї, а згодом і Національна спілка художників України, адже митець зробив вагомий внесок для міста та області. Саме він виконав монументальні розписи медакадемії, аеропорту, кінотеатру в Лубнах, митцю завдячують також створенням дитячої галереї ім. Саші Путрі.

КОЛЕСНІКОВ ВОЛОДИМИР ГРИГОРОВИЧ (1951 – 2014) – український живописець, член Національної спілки художників України, народний художник України (2004). 

Народився 1951 року в місті Луцьк.Закінчив Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва; викладачі М. Гладкий, В. Манастирський).

Член НСХУ від 1987 року; на творчій роботі. Від 2000-го — професор, завідувач кафедри рисунка, живопису та графічного дизайну Київського університету технологій та дизайну.

Від 1980-х — учасник всеукраїнських художніх виставок. Персональні відбулися у Києві та Москві (1989—1990), Фільдерштадті, Полтаві — 2008, 2010 та 2012 роки.

2004 року вдостоєний почесного звання народного художника України.

Помер 2014 року в місті Полтава.

Творчий доробок митця складають монументальні розписи, живописні полотна, графіка, скульптура, що стали надбанням 22 музейних збірок та приватних колекцій не лише в Україні, а й у Росії, Швейцарії, Німеччині, Франції, Малайзії, США, Бельгії, Японії.Загалом творча спадщина нараховує понад 3 тисячі творів. 

Література: 

1. Бойко М. Володимир Колесніков – геній закарбований у мистецтві / М. Бойко // Полтавський вісник. – 2018. – 28 черв. – С. 7. 
2. Вернісаж полтавської родини // Край. – 2014. – № 122 (черв.). – С. 5-6. 
3. Живописна подорож Володимира Колеснікова // Край. – 2015. – № 139. – С. 5-6. 
4. Попкова М. Ім’я В. Колесникова буде вписане до класики укр. живопису ХХІ століття / М. Попкова// Вечірня Полтава. – 2018. – 4 лип. – С. 12-13. 
5. Черпакова Л. Дві іпостасі Володимира Колесникова / Л. Черпакова // Полтавський вісник. – 2010. – 25 черв. – С. 28.

ПЕТЛЮРА СИМОН ВАСИЛЬОВИЧ

Меморіальну дошку встановили 23 травня 2018 р. на фасаді будинку по вулиці Симона

Меморіальна дошка
де стояв будинок С. Петлюри,
м. Полтава

Петлюри, 7/22. Це саме те місце, де раніше стояв будинок, у якому й проживав голова директорії та головний отаман військ УНР – Симон Петлюра.

22 травня 2019 р. була розміщена меморіальна дошка на старому корпусі державної аграрної академії за адресою вул. Сковороди, 1/3. Вона зроблена із червоного граніту, а профіль Петлюри, декоровані шаблі та герб України — з бронзи. Раніше в цій будівлі розміщувалося училище духовної семінарії, де з 1895 по 1901 роки навчався майбутній державний діяч.

ПЕТЛЮРА СИМОН ВАСИЛЬОВИЧ (10 [22] травня 1879, Полтава, Російська імперія – 25 травня 1926, Париж, Франція) — український державний, військовий та політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик. Організатор українських збройних сил. Член Генерального секретаріату Української Центральної Ради на посаді Генерального секретаря з військових справ (28 червня — 31 грудня 1917. Головний отаман військ Української Народної Республіки (УНР) (з листопада 1918). Голова Директорії УНР (9 травня 1919 — 10 листопада 1920). Борець за незалежність України у ХХ сторіччі. Дядько по матері патріарха Мстислава (Скрипника).

На перехресті історії,  особливо історії української, часто віють немилосердні вітри, а то й буреломи. Сповнений звитяжності та трагізму і життєвий шлях  Симона Петлюри, який народився в історичному центрі Східної України – Полтаві – у козацькій родині, що у свій час перебралася із села в місто. Усі діти в сім'ї отримували виховання в українському релігійному духовно-побутовому руслі.

ЗАЙКЕВИЧ АНАСТАСІЙ ЄГОРОВИЧ

Меморіальна дошка
Зайкевичу Анастасію,
смт Опішня
 Зіньківського р-н

26 вересня 2018 року в смт Опішня Зіньківського району Полтавської області відбулася церемонія відкриття меморіальної дошки на честь українського агронома, етнографа, професора Харківського університету Анастасія Зайкевича. Дошку встановлено на Стіні слави українського гончарства, де вона є 28-ю і неповторною за своїм рівнем виконання та дизайном. І це не дивно, адже кожна із них справжній витвір мистецтва – маленький шедевр. Не стала винятком і робота, присвячена А. Є. Зайкевичу. Це теж неперевершений доробок великого майстра своєї справи народного художника України, професора, ректора Львівської національної академії мистецтв Володимира Одрехівського.

14 жовтня 2019 р. у селі Солониця, що в Засульській ОТГ Лубенського р-ну відкрили меморіальну дошку земляку відомому вченому-агроному, професосу Анастасію Зайкевичу.

Іменем Зайкевича названо вулицю с. Солониця, у м. Полтава.

ЗАЙКЕВИЧ АНАСТАСІЙ ЄГОРОВИЧ – (народився 1842 р., х. Матяшівський, нині с. Матяшівка Лубенського р-ну Полтавської обл. – помер грудень 1931 р., м. Лубни) – вчений-агроном, фізіолог рослин, етнограф, герой праці 1930 р. (герой праці  до 1938 р. далі герой соціалістичної праці.)
Він гідно займає одне найпочесніших місць в Українській науці. Тому  цілком справедливо його називають батьком дослідницької справи в Україні.

Меморіальна дошка 
Зайкевичу Анастасію,
с. Солониця Засульської ОТГ

Склав екстерном екзамени на атестат зрілості в Харківській гімназії, потім Київське військове училище,  Новоросійський університет м. Одеси. Кілька років навчався за кордоном, працював в Москві. 

Протягом 1877-1915 років працював у Харківському університеті, де був завідувачем кафедри агрономії (професор) й організував агрономічну лабораторію. 

В 1915 році повернувся до Лубен і продовжував науково-дослідну роботу на заснованій ним станції в селі Солониця. За його активної участі в Лубнах була організована перша дослідна станція по культурі лікарських рослин, яка існує сьогодні в селі Березоточа Лубенського району. Один з провідних селекціонерів цукрових буряків. 
Записував народні пісні Лубенщини для Миколи Лисенка. Захоплювався етнографією, зібрав першу колекцію опішнянської кераміки, став одним із засновників Миргородського керамічного технікуму.