АХШАРУМОВ ДМИТРО

Меморіальна дошка
 Д. В. Ахшарумову,
м. Полтава

В будівлі, на якій встановлена меморіальна дошка Д. В. Ахшарумову, розташоване музичне училище ім. М. В. Лисенка, що знаходиться за адресою вул. Соборності, 11. Неперевершений скрипаль і диригент, якому захоплено аплодувала Європа, організатор симфонічних оркестрів і музичних товариств, великий пропагандист класичної європейської, російської та української музики, засновник і основоположник музичної освіти в Полтаві – все це про Дмитра Володимировича Ахшарумова.

На гранітній меморіальній дошці розміщений портретний барельєф Д. В. Ахшарумова і такий напис: "Засновник Полтавського музичного училища, композитор, диригент Д. В. Ахшарумов (1864–1933)".

Родом Ахшарумов із великої родини, всі члени якої залишили сліди в мистецтві, науці та літературі. Всупереч обставинам, Дмитро Володимирович обрав не військову, а музичну стежку. Покинувши Полтаву в 1882 році, Ахшарумов здобуває музичну освіту в Петербурзі, ставши скрипалем-віртуозом. 

Восени 1885 року переїхав до Відня, де продовжував заняття скрипкою у педагога Я. Донта і навчався композиції у професора Віденської консерваторії Р. Фукса. А вже 1886 року він успішно виступив із сольним концертом. Серед найскладніших класичних творів виконував і власні. Його концертна діяльність тривала 10 років. Виступи відбувались в Австрії, Франції, Німеччині,

Росії, а також в Полтаві. Повернувся Ахшарумов у Полтаву вже зрілим музикантом. Протягом багатьох років життя в Полтаві (1897–1919 роки) він пропагує музику, любов до неї. Саме Ахшарумов створив в Полтаві симфонічний оркестр, який першим в Росії почав систематично гастролювати по містах імперії, в 1903–1919 роках симфонічний оркестр під його керівництвом дав більше 400 концертів. Колективом були виконані майже всі симфонії Людвіга ван Бетховена, п’ять симфоній Йозефа Гайдна, дві симфонії Вольганга Амадея Моцарта, твори Петра Чайковського, Михайла Глинки, Миколи Лисенка та інших авторів. Оркестру належить першість у виконанні "Української симфонії" Миколи Калачевського.

Залишивши Полтаву, Дмитро Володимирович жив і працював в Феодосії, згодом – в Ашхабаді, став одним із засновників Ашхабадського музичного училища.

 Був репресований і розстріляний в цьому місті. Посмертно реабілітований.

ЛІТЕРАТУРА

ЩЕТОТЬЄВ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Меморіальна дошка

Шепотьєву В. О., м. Полтава

Розміщена на будинку навчального корпусу №1 Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка, що по вул. Остроградського, 2.

"У Полтавському педагогічному інституті в 1917 – 1928 рр. працював видатний педагог, етнограф, філолог, музикознавець Шепотьєв Володимир Олександрович (1886 – 1937)".

ЩЕПОТЬЄВ народивсяв передмісті Полтави – Павленках, в сім’ї дрібного службовця. Навчався спочатку у Полтавській духовній семінарії (у цей самий час там же навчався і майбутній голова Директорії УНР Симон Петлюра), а згодом у Петербурзькій духовній академії. 

У 1904 році повернувся до рідної Полтави й наступні 13 років віддав викладанню російської словесності в музичній школі Ахшарумова та жіночому єпархіальному училищі.

В 1917–1921 роках – викладач російської мови, української мови та літератури в учительському інституті, з 1921 – ректор вузу, з 1926 року – професор української і зарубіжної літератури і мовознавства. Одночасно з роботою в інституті завідував кабінетом фольклору і мови в Полтавському державному музеї, а в 1922–1925 роках також завідував відділом в Полтавському історичному архіві.

У 1928 р. Володимир Олександрович був заарештований у сфабрикованій справі «Спілки визволення України» і засланий до м. Славгорода Алтайського краю (РСФРР), де працював учителем російської мови у Славгородському сільськогосподарському технікумі. У 1934 р. повернувся в Україну. Через заборону проживати в Полтаві оселився у с. Веприк Гадяцького району, де займався перекладацькою діяльністю, керував постановками сільського драматичного гуртка.