БОЧАРОВА АНТОНІНА

24 вересня 2024 року на фасаді Супрунівської філії ЦКД відкрили меморіальну дошку найпершій олімпійській чемпіонці серед українок, дворазовій олімпійській чемпіонці Олімпіади 1952 року в Гельсінкі Ніні Антонівни Бочаровій.

Ніна Антонівна Бочарова народилася 24 вересня 1924 року в Супрунівці. Займатися спортом розпочала у школі, де учителем фізкультури працював Петро Степанович Павлюк. Саме він розгледів у занадто темпераментному дівчиську майбутню зірку світового масштабу. Спортзал для Бочарової перетворився на другу домівку. Інколи Ніну доводилося силою виводити зі спортзалу, щоб вона не залишилася у ньому ночувати. Але згодом, помітивши прогрес юної спортсменки, учитель перевів її до відділення спортивної гімнастики Полтавської школи фізкультури.

У 14 років Ніна Бочарова стала чемпіонкою України у своєму віці, а в 15 – дебютувала в Чемпіонаті республіки серед дорослих.

У переможний для Ніни Антонівни 1952 рік радянські спортсмени дебютували на Олімпійських іграх у Гельсинкі.

Вже в перший день ігор наша землячка завоювала першу в історії України золоту олімпійську медаль. Там же, у столиці Фінляндії, вона завоювала ще три олімпійські медалі.

Крім того, в 1954 році вона стала чемпіонкою світу. А у 2004 році Бочаровій була надана честь першій нести факел естафети олімпійського вогню на українській землі. І це лише маленька частина з переліку її досягнень. Також слід відзначити, що саме Ніна Бочарова придумала вправу, яку ніхто до того у світі не виконував – поперечний шпагат на брусах.

Ніна Бочарова – уславлена полтавка, Заслужений майстер спорту, одна з кращих гімнасток світу кінця 40-х – початку 50-х років ХХ століття. Нагороджена орденом княгині Ольги трьох ступенів, орденом Національного олімпійського комітету під № 1 (2012).

Пішла у засвіти перша олімпійська чемпіонка України у віці 95 років. Похована на Байковому кладовищі в Києві.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»

РОТАНОВ РОМАН

1 березня у фойє Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва відкрили меморіальну дошку солдату ЗСУ Роману Ротанову. Він є випускником цього навчального закладу. Загинув чоловік 29 червня 2022-го року на Донеччині. З першого дня повномасштабного вторгнення пішов до тероборони, а потім у ЗСУ.

Боєць був командиром відділення стрілецької роти.

Загинув він під великим обстрілом, дуже багато тоді загинуло його побратимів. Загинув він 29 червня 2022-го року.

Роман Ротанов – випускник закладу. На той час – будівельного технікуму транспортного будівництва.

Роман Григорович закінчив заклад освіти 1999-го року, здобув кваліфікацію техніка-механіка. Робив перерву в навчанні, відслужив в армії на той момент і потім поновився на навчання.

1 березня йому мало б виповнитися 47 років, але 29 червня 2022 року у бою поблизу Верхньокам’янки на Луганщині Роман віддав найцінніше – життя за батьківщину. Він нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Як розповіла сестра Романа Ротанова, могила воїна – у селі Супрунівка Полтавської громади, де проживала його мама.

Встановлення гранітної меморіальної дошки у коледжі ініціювала та оплатила сестра Романа Оксана Кікоть.