ІВАНОВ ВІТАЛІЙ

У Великобудищанській громаді відкрили меморіальну дошку загиблому захисникові Віталію Іванову

14 грудня у Великобудищанській громаді відкрили меморіальну дошку памʼяті захисника України Віталія Іванова

Меморіальну дошку розмістили на будівлі Веприцького опорного ліцею, випускником якого був загиблий військовий.

Віталій Іванов загинув внаслідок мінометного обстрілу 14 грудня 2022 року поблизу села Кліщіївки, що на Донеччині. Молодому чоловікові було 23 роки.

Так, у цьому році меморіальні дошки встановили Сергієві Удовиченку, Олександру Кологривому, Сергієві Кваші, Віталію Потапенку. та випускникам Гадяцького наукового ліцею-інтернату імені Т. Г. Шевченка Артурові Дрючевському, Богданові Параці, Олександрові Тихоненку, Олександрові Корнійку, Русланові Пономаренку. У Великобудищанській, Краснолуцькій та Гадяцькій громаді перейменували вулиці на честь загиблих військових – Сергія Кваші, Віталія Потапенка та Богдана Параки.

КВАША СЕРГІЙ

У Мартинівці відкрили меморіальну дошку на честь Сергія Кваші, який на Херсонщині

Сергій Кваша загинув торік наприкінці серпня. 12 вересня у рідному селі військового на його честь відкрили меморіальну дошку. На відкриття зібралася громадськість сільської ради, діти, військові.

Сергій Кваша був мобілізований у перші дні повномасштабного вторгнення. Служив у 46-й окремій аеромобільній бригаді на посаді стрільця-снайпера 1 аеромобільного взводу, 9 аеромобільної роти 3-го аеромобільного батальйону.

Сергій народився і виріс у Мартинівці. Після закінчення школи навчався у Веприцькому ПТУ. Служив в армії. Потім понад 20 років працював на молочнотоварній фермі в ПрАТ «Гадяцьке бурякогосподарство». Став на захист України від російських агресорів вже у перший рік війни — у 2014 році. Тоді служив у зоні АТО/ООС. А вже із перших днів повномасштабного вторгнення був мобілізований до лав Збройних сил України і до останнього подиху боронив українську землю.

Життя військового обірвалося 30 серпня біля села Сухий Ставок.

14 вересня 2023 року Сергієві Кваші мало б виповнитися 48 років. У нього лишилися матір і сестра.

На вшанування пам’яті військового у Мартинівці перейменували вулицю Гагаріна на честь Сергія Кваші.

ПОНОМАРЕНКО РУСЛАН, КОРНІЙКО ОЛЕКСАНДР, ПАРАКА БОГДАН, ТИХОНЕНКО ОЛЕКСАПНДР, ДРЮЧЕВСЬКИЙ АРТУР

На фасаді Гадяцького ліцею-інтернату ім. Шевченка відкрили меморіальну дошку загиблим учням закладу

На фасаді Гадяцького профільного ліцею-інтернату імені Шевченка відкрили меморіальну дошку колишнім учням закладу, які загинули під час російсько-української війни.

За майже 10-річну війну росії проти України із на фронті загинули п’ятеро випускників Гадяцького профільного ліцею імені Шевченка.

Під час антитерористичної операції на сході України 2014-2018 років загинули Руслан Пономаренко із Оснягів та Олександр Корнійко із Петрівки-Роменської.

Руслан Пономаренко загинув 28 січня 2015 під час мінометного обстрілу вогневих позицій українських артилеристів під Комишувахою.

Олександр Корнійко загинув 16 лютого 2017 року під час обстрілу взводного опорного пункту поблизу смт Зайцеве, що під Горлівкою.

Повномасштабне вторгнення росіян у 2022 році принесло нове горе у родини українців. 25 березня воно прийшло у родину Парак із Гадяча, а заодно чи не кожного жителя міста, адже Богдан Парака став першим загиблим військовим із Гадяччини. Богдан Парака загинув захищаючи селище Вільхівка у Харківській області. Одну із вулиць у Гадячі перейменували на честь Богдана Параки.

Старший сержант Олександр Тихоненко загинув 20 січня 2023 року поблизу села Благодатне, що на Донеччині. У складі евакуаційного екіпажу Олександр їхав забирати своїх поранених та загиблих побратимів. Але росіяни влучили по евакуаційній техніці із ПТУРа.

Артур Дрючевський загинув 13 березня 2023 року поблизу селища Діброва Сєвєродонецького району Луганської області. У 2022 році до дня Збройних сил України був нагороджений грамотою та медаллю «Незламним героям російсько-української війни».

Як ще у Гадячі вшановують загиблих військових

Ще у 2019 році на День захисників і захисниць України у Гадячі відкрили меморіальний знак «Землякам, які загинули за Батьківщину». Передбачалося, що він буде тимчасовим, проте вже як чотири роки він став постійним.

Також меморіальну дошку своїм загиблим випускникам відкрили у Гадяцькому вищому професійному аграрному училищі.

Також стіна із портретами загиблих військових під час АТО є біля Свято-Михайлівської церкви.

БЕЗДУДНИЙ ВЛАДИСЛАВ

Меморіальну дошку відкрили на фасаді Гадяцької дільниці АТ «Полтаваобленерго» у пам’ять про захисника Владислава Бездудного, який тут працював майже п’ять років.

Владислав Бездудний працював електромонтером з експлуатації розподільних мереж.

  

На підприємство Владислав прийшов працювати у 2019 році, після того як два роки відслужив у Національній гвардії України.

Владислав народився у місті Гадяч. Закінчив Лютенську середню школу. Після цього навчався у Роменському коледжі Сумського національного аграрного університету за спеціальністю «Монтаж, обслуговування та ремонт електротехнічних установок в агропромисловому комплексі» та здобув кваліфікацію «Технік-електрик».

Через рік після повномасштабного вторгнення, 6 березня 2023 року Владислав був мобілізований і став на захист Батьківщини від російських загарбників. Пройшов навчання у Великобританії. Був командиром 1-го аеромобільного відділення 1-го аеромобільного взводу 10-ї аеромобільної роти 3-го аеромобільного батальйону, мав звання старший солдат.

ПЧІЛКА ОЛЕНА (Косач Ольга Петрівна)

27 червня 2019 р. м. Гадяч відкрили меморіальну дошку видатній землячці

Меморіальна дошка
Олені Пчілці
м. Гадяч Полтавської області

– українській письменниці Олені Пчілці. Її освятив благочинний Гадяцького району прот. Олег Пограничний. 

Меморіальну дошку на честь Олени Пчілки розміщено на приміщені редакції районної газети "Гадяцький вісник", де свого часу працювала письменниця з 1917 до 1919 р.. 

Ініціатори й доброчинці власного проекту "Божа пташка" – увічнення пам’яті Олени Пчілки в місті її народження, лауреати премії імені Панаса Мирного Полтавської обласної ради заслужений працівник культури України, голова Полтавського обласного відділення Міжнародної організації "Жіноча громада" Валентина Шемчук і кавалер ордена "За заслуги" Вадим Голобородов виготовили меморіальну дошку видатній землячці та передали громаді Гадяча. 

ПЧІЛКА ОЛЕНА (справжні прізв., ім'я та по батькові – Косач Ольга Петрівна; у дівоцтві – Драгоманова). 

Поетеса, автор прозових та драматичних творів, перекладач, науковець, фольклорист і етнограф, видавець, активна громадська діячка – це все вона, Олена Пчілка. А ще – вродлива жінка, ніжна й мудра матір, яка виховала геніальну Лесю Українку, виплекала її талант. 

Протягом усього життя вона наполегливо, безкомпромісно боролася за майбутнє національної культури, за право говорити, писати й друкувати книжки рідною мовою. 

Народилася в Гадячі у сім'ї поміщика П. Драгоманова. Початкову освіту отримала вдома. 

1861–66 навчається в Київському зразковому пансіоні шляхетних дівчат пані Нельговської, блискуче оволоділа мовами, добре знала зарубіжну й російську літературу, музикувала. Під час навчання жила у брата Михайла, під значним впливом якого і сформувався світогляд. 

Початок нового століття приніс Пчілці тяжкі особисті втрати – смерть сина Михайла (1903), чоловіка (1909), доньки Лесі (1913). Пчілка переїхала до Гадяча, куди перевела редакцію "Рідного краю". 1920 за "контрреволюційні" виступи була заарештована більшовиками в Гадячі. Після звільнення виїхала до Могилева-Подільського, де перебувала до 1921, а відтоді жила в Києві. Із 1921 працювала членом Комісії етнографії та історії громад. течій ВУАН. Як видатного знавця в цій галузі 1927 її обрали членом-кореспондентом ВУАН. 

МИКОЛА САВЧЕНКО-"БАЙДА"

Меморіальна дошка
Миколі Савченку,
у с. Березова Лука
Гадяцького району

У селі Березова Лука Гадяцького району, що на Полтавщині, відкрили 30 жовтня 2016 році меморіальну дошку відомому землякові, борцеві за волю України Миколі Савченку. 

Дошку Миколі Савченку встановили на будівлі сільської школи.

Під час Другої світової війни він пройшов шлях від лейтенанта-червоноармійця до майора Української повстанської армії. При цьому дослідники називають уродженця Полтавщини одним із найталановитіших і найуспішніших командирів підрозділів УПА, де його знали за позивним "Байда".

МИКОЛА САВЧЕНКО-"БАЙДА" народився 20 лютого 1921 року. Випускник керамічного технікуму в Миргороді. Служив у Червоній армії, отримав звання лейтенанта.

З кінця 1943 року зголосився до УПА, призначений командиром підрозділу ВО-5 "Маківка" на Дрогобиччині. У серпні 1944-го очолив сотню "Східняки", в якій служили колишні червоноармійці, уродженці центральних та східних областей України. 15 вересня 1944 року сотня "Байди" ввійшла до Лемківського загону ВО-6 "Сян", який підпорядковувався тимчасовій спеціальній військовій окрузі УПА-Захід-Карпати, що існувала протягом двох місяців (серпень-вересень 1944) на території, ще зайнятій німцями.

Після зміни лінії фронту залишився в Лемківському курені, впродовж жовтня-листопада рейдував по теперішній Івано-Франківщині та Дрогобиччині. У січні 1945 року сотня перейшла згідно з наказом головного військового штабу УПА на північно-східну Тернопільщину. У лютому 1946 року "Байда" був призначений командиром Перемиського куреня. Від весни цього року він діяв зі своїми сотнями на Перемищині й був підвищений у званні до хорунжого. У серпні 1947 року відділ УПА під керівництвом "Байди" здійснив успішний рейд на Захід.

1948 року Старшинські Збори обрали Савченка командиром частин, що рейдували на Захід. Згодом призначений заступником шефа Місії УПА за кордоном.