Народилась вона 19 (7).02.1852 (в літературі також 19.02.1853) – у с. Постав-Мука на Полтавщині (згідно інших даних у м. Лубни) народилась Катерина Скаржинська (в дівоцтві фон Райзер), землевласниця, меценатка, громадсько-культурна діячка.
В 1852 року в Лубнах. У 1869 р. вийшла заміж за М. Г. Скаржинського, з яким була заручена ще в дитинстві. Завершивши військову службу в чині генерал-майора, він успішно зайнявся землеробством, розведенням породистих коней. Після повернення до родового маєтку на хуторі Круглик під Лубнами, у 1881-1883 роках Скаржинська захопилась збиранням старожитностей, і згодом у спеціально побудованому будинку відкрила музей. Лубенський музей К. М. Скаржинської проводив активну науково-дослідницьку, збиральницьку, видавничу діяльність, і став одним з перших приватних музеїв України. Також у своєму маєтку в Круглику Катерина Миколаївна проводила активну просвітницьку та педагогічну діяльність, зокрема, відкрила читальню з бібліотекою, чайну, організувала в селі артіль, столярну й ковальську майстерні. В Круглику діяв драматичний гурток, а у 1891 р. нею там було відкрито народну школу. До 1900 на збірку, що нараховувала вже 20 тисяч експонатів (за весь час зібрано 37 тисяч експонатів), бібліотеку в чотири тисячі томів, великий архів, витратила понад 500 тисяч рублів – велетенську як на ті часи суму. 1903 року запропонувала передати колекцію Лубенському земству – за умови побудови для неї окремого приміщення, проте лубенські владоможці відмовились від щедрого дарунку, тож 1906 р. подарувала колекцію природничо-історичного музею Полтавського губернського земства природничо-історичному музею Полтавського губернського земства (для перевезення артефактів було задіяно 4 залізничних вагони). Знайома з українськими колекціонерами В. Тарновським та С. Мазаракі, листувалась з багатьма членами Московитської імперії, брала участь в археологічних семінарах. 1906 року виїхала до Швейцарії, де також займалась доброчинною діяльністю та матеріально підтримувала політичних емігрантів різних напрямків – есерів, бундівців, більшовиків, утримувала притулки, благодійні їдальні, школи, відкрила друкарні в Парижі, Брюсселі та Лондоні, облаштувала санаторій для хворих на туберкульоз у Давосі. З початком Першої світової війни повернулася до України.
В 1920-ті роки Скаржинська оселяється в Лубнах на вул. Гоголя. Поруч з нею в одному будинку жив Сергій Климентійович Кульжинський – завідувач музею в Круглику, педагог і етнограф, який поклав початок дослідженню древнього мистецтва писанки. Укладений ним багатоілюстрований каталог "Описание коллекции народних писанок», який було видано у 1899 р. Лубенським музеєм К. М. Скаржинської, нині відомий у всьому світі майстрам та істинним поціновувачам мистецтва писанкарства. На початку 1920-х опікувалася безпритульними дітьми та сиротами. Проте для радянської влади залишалась "соціально-ворожим елементом", тож була позбавлена усіх засобів існування, не кажучи вже про доброчинну діяльність. 1923 року працівники пролетарського музею та Полтавського центрального архіву для підтримки тепер уже знедоленої колишньої меценатки вислали їй разову допомогу відповідно 1000 і 500 рублів. 1926 року за поданням голови ВУЦВК Г. Петровського позбавлена навіть мізерної пенсії в 40 рублів. Померла в злиднях на хуторі Круглик на Полтавщині 1932 року.
ЛІТЕРАТУРА
- Козюра І. Довідник краєзнавців 20-30 років ХХ. / І. Козюра // Край. – 2017. – № 157. – С. 7-10 ; № 158. – С. 9-12 ; № 159. – С. 7-11.
- Скобельський В. Нові назви вулиці Полтави / В. Скобельський // Полтавський вісник. – 2016. – 7 лип. – С. 6.
- Яловегіна Г. Аристократка, меценатка, музейниця : [К. М. Скаржинська] / Г. Яловегіна // Зоря Полтавщини. – 2018. – 23 берез. – С.
