БАБЕНКО ОЛЕГ

Олегу Бабенку встановили меморіальну дошку на території школи, де він навчався.

Під час виконання службових обов'язків 28 грудня 2022 року солдат Олег Сергійович загинув внаслідок танкового обстрілу біля населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області.

Олег Сергійович народився 10 червня 1994 року в с. Кибинці Миргородського району Полтавської області. Упродовж 2000 – 2011 років навчався в місцевій загальноосвітній школі. З-поміж однокласників вирізнявся скромністю, щирістю та відвертістю, готовністю прийти на допомогу, був морально стійким, завжди мав свою точку зору і вмів її відстоювати. Після закінчення школи вступив до Полтавського нафтопереробного коледжу. Потім до 2021 року працював охоронником окремого підрозділу воєнізованої охорони управління безпеки у Кременчуцькому ПАТ Укртатнафта. Із 2021 року – у Кибинській гімназії оператором теплогенераторної. 28-річний Олег побачив геть усе: війну, смерть, відчай, відчайдушність, доблесть, героїзм. Рішенням 30-ї сесія Миргородської міської ради 8 скликання присвоєно звання «Почесний громадянин Миргородської міської територіальної громади» (посмертно).

МЕРЗЛИЙ ДМИТРО

12 вересня у Полтаві на фасаді вищого міжрегіонального професійного училища відкрили меморіальну дошку Дмитру Мерзлому.

Солдат Дмитро Володимирович Мерзлий (позивний «Гід») народився 5 липня 1996 року у Полтаві. Ходив до дитячого садочка «Джерельце». У 2002 році пішов у 1 клас Гімназії № 33. Під час навчання займався танцями, посів третє місце у туристичних змаганнях серед дворових команд мікрорайону Сади-1. Відвідував школу бойових мистецтв «Дракон» і саме тут здобув досить високі результати. Залюбки їздив у дитячі табори. Гімназію закінчив не відмінником, але здобув повагу своїх однокласників. У 2008 році Дмитру довелося пережити горе – втрату вітчима, який замінив йому батька. І вже тоді, ці події змусили його подорослішати. У 2012 році у Дмитра народилася молодша сестра Вероніка.

У 2013 році він вступив на навчання до ДНЗ «Полтавське вище міжрегіональне професійне училище» за спеціальністю «Машиніст екскаватора одноковшового. Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва. Водій автотранспортних засобів». Дмитро поспішав жити. 18 грудня 2014 у нього народився перший син Ярослав.

Закінчивши училище у 2015 році працював і менеджером, і механіком, а згодом і по заповітній мрії – водієм. Працював і за кордоном – у Чехії.

Коханням всього його життя стала друга дружина Анастасія, яка 21 грудня 2018 року народила йому другого сина Марка, третя дитина – донечка Марія народилася 4 квітня 2022 року.

25 лютого 2022 року, у свої 25 років, добровільно пішов до військкомату, щоб стати на захист України, своїх дітей та рідних. 27 лютого 2022 року Дмитро був зарахований у склад 18-ї окремої бригади армійської авіації ім. І. Сікорського на посаду водій-механік стрілецького підрозділу у званні солдат. Після навчання, де побратими дали йому позивний «Гід», проходив службу на різних напрямках, інколи не виходячи на зв’язок із сім’єю по тижню. За сумлінне виконання службових завдань і самовіддані дії у захисті держави отримав Грамоту.

13 листопада 2024 року отримав рапорт на переведення, щоб продовжити службу у складі Київської 5-ї ОШБр 1-го штурмового батальйону 3-ї штурмової роти 2-го штурмового взводу також на посаді водій-механік. Останнім кермом в його житті був бронетранспортер М113. З гаслом «Будь-де, будь-коли боротися та перемагати» поліг від ворожого обстрілу 22 грудня 2024 року в районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання з виявлення та знищенню сил противника, гідно виконуючи свій обов’язок в обороні України та стримуванні збройної агресії рф.

21 квітня 2025 року нагороджений відзнакою Полтавської громади «Захисник України – Герой міста Полтава» (посмертно).

ТИЩЕНКО ВОЛОДИМИР

У Лохвицькій громаді у селі Токарі відкрили меморіальну дошку полеглому воїну Володимиру Анатолійовичу Тищенку. Встановили її на фасаді школи, в якій навчався український захисник.

Володимир Тищенко народився 16 квітня 1997 року у селі Токарі. Закінчив місцеву школу, потім навчався в ПТУ № 32 міста Заводське за фахом зварювальника. Строкову службу проходив спочатку у навчальному центрі «Десна» Чернігівської області, потім в Одесі. Призваний до лав ЗСУ 2 квітня 2022 року. 16 квітня зустрів на передовій своє 25-річчя. 27 квітня 2022 року в боях за Харківщину російські окупанти застосували «Гради» і «Урагани». Сумні звістки про загибель наших захисників надійшли у в Полтаву, Гадяч, Зіньків, Лохвицьку громаду.

У полеглого воїна залишилися батьки та сестра

Під час відкриття меморіальної дошки виступили Лохвицький міський голова Віктор Радько, староста Токарівського старостинського округу Роман Краснолуцький, перша вчителька Володимира – Любов Лисенко, класний керівник – Лідія Матяш, тимчасово виконувач обов’язків начальника відділення рекрутингу та комплектування другого відділу Миргородського РТЦК та СП Олександр Коломієць.

Право відкрити меморіальну дошку було надано міському голові та першій вчительці Володимира.

Присутні, схиливши голови в хвилині мовчання, віддали данину шани світлій пам’яті Володимира Тищенка та всіх воїнів, загиблих у боротьбі за свободу, територіальну цілісність та єдність України.