ЧАРІН АРТЕМ

Пам’ятний знак встановили на фасаді навчального закладу, де здобував освіту воїн.

Меморіальну дошку відкрили хвилиною мовчання задля вшанування пам’яті полеглого захисникіа України.

Життєвий шлях захисника

Артем Чарін нардився 6 грудня 1985 року на Полтавщині у селі Супрунівка. Закінчив школу № 34 у Полтаві, під час навчання брав активну участь у житті школи та заїздах з мотокросу. У 2003 році закінчивши школу вступив до Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка на спеціальність інженерна механіка, але після першого курсу перевівся на заочну форму навчання та почав працювати менеджером з продажу на підприємстві «Техноторг-Полтава».

У жовтні 2010 року переїхав на Дніпропетровщину у місто Нікополь, де працював кур'єром на Meest Express. Після повномасштабного вторгнення і атаки на місто у липні 2024 року повернувся на малу Батьківщину, де продовжив працювати на посаді кур'єра.

У березні 2025 року його мобілізували, він проходив службу на посаді командира 2-го механізованого відділення механізованого взводу. Артем Чарін загинув 13 липня під час виконання бойового завдання, внаслідок удару дроном противника поблизу населеного пункту Русин Яр, що на Донеччині.

МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ

На вулиці Воскресенський узвіз, 3 відкрили меморіальну табличку автору «Самостійної України» Миколі Міхновському.

Представники партії «Свобода» разом з громадою Полтави вшанували ідеолога українського націоналізму Миколу Міхновського, встановивши на будинку родини Русових пам’ятну дошку з його іменем.

Ми знаємо Міхновського, як видатну особистість, провідника, ідеолога українського націоналізму. Коли ще козаки та гайдамаки боролися за нашу державність, він був першим, хто зробив документальний крок до нашої державності – створив велику працю «Самостійна Україна». Цей будинок – колиска українських націоналістів початку двадцятого століття. Міхновський перший серед ідеологів та державників українського націоналізму.

Микола Міхновський – перший представник української інтелігенції, який заговорив про самостійну Україну… Саме з Полтави почалася українська державність, із цього маленького будинку, тому це дуже значуща подія для міста.

Встановили дошку без підтримки місцевої влади. Коштами допоміг місцевий підприємець.

19 лютого 1900 року Міхновський уперше зачитав свою брошуру «Самостійна Україна».

Ця невелика публіцистична праця стала маніфестом першої самостійницької політичної сили Наддіпрянської України – Революційної української партії.

«Ми виголошуємо, що ми візьмемо силою те, що нам належить по праву, але віднято в нас теж силою. Наша нація довго нездужала, але нині вже стає до боротьби… Ніч була довга, але ранок наблизився, і ми не допустимо, щоб проміння свободи усіх націй заблищало на наших рабських кайданах: ми розіб’ємо їх до схід сонця свободи… Ми не хочемо довше зносити панування чужинців, не хочемо більше зневаги на своїй землі. Нас горстка, але ми сильні нашою любов’ю до України!.. Усіх, хто на цілій Україні не за нас, той проти нас. Україна для українців, і доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо права покласти оружжя». (Микола Міхновський, «Самостійна Україна»)

Місцеві «свободівці» сподіваються на підтримку влади принаймні у вирішенні долі самого будинку Русових. Зараз будівля на балансі міської влади, частиною будинку опікується Спілка художників України і готова передати приміщення для облаштування там музею визвольних змагань початку ХХ століття.

ОБІХОД ПАВЛО

У Полтаві на фасаді Ліцею № 29 відкрили меморіальну дошку Павлу Обіходу

Присутні на відкриттях хвилиною мовчання вшанували пам’ять захисників і захисниць, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та поклали квіти до меморіальних дошок.

Солдат Павло Петрович Обіход народився 14 грудня 1977 року у Харкові в батьків-студентів. До отримання вищої освіти батьками Павло виховувався у бабусі та дідуся у с. Великий Бакай Решетилівського району. Після навчання батьки переїхали до Полтави.

У 1985 році Павло пішов у середню школу № 29. Здобув середню освіту у 1995 році.

У 1989 році померла мати Павла. Багато обов’язків лягло на дитячі плечі хлопчика. Допомагав у всьому батькові. Особливо у вихованні молодшого брата. З дитинства любив грати у футбол. Дивився всі змагання з футболу по телевізору та ходив на стадіон Ворскла, щоб вболівати за улюблені команди.

У 1995 році поступив у Полтавський державний технічний університет ім. Ю. Кондратюка. Здобув вищу освіту за спеціальністю теплогазопостачання, вентиляція та охорона повітряного басейну.

З 2000 року працював інженером на заводі «Знамя».

З 2001 по 2013 рік – у ВАТ Полтавський Турбомеханічний завод на посаді заступника головного енергетика.

З 2013 по 2019 рік працював в ДП «Східний експертно-технічний центр Держпраці» на посаді технічного експерта безпеки.

З 2019 року і до початку повномасштабного вторгнення рф працював у ТОВ «Альянсбудпроект» на посаді технічного експерта з промислової безпеки.

На початку повномасштабного вторгнення росії Павло з друзями пішов добровольцем в лави ЗСУ, щоб захистити своїх рідних та свою землю.

26 лютого 2022 року був призваний на військову службу до військової частини А7310 116-ї окремої бригади територіальної оборони. Брав участь у бойових діях на Сумському та Донецькому напрямках.

Під час виконання бойового завдання на позиціях БТГР в/ч А7044 поблизу Авдіївки Покровського району Донецької області загинув в результаті артилерійського, мінометного та танкового обстрілу.

Відзнаки: учасник бойових дій, «Захисник України – Герой міста Полтава» (посмертно), Грамота за сумлінне ставлення до службових обов’язків, зразкову військову дисципліну та з нагоди святкування Дня територіальної оборони України та державна нагорода — «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).