ГНАТ СТЕЛЛЕЦЬКИЙ народився в селі Григор’ївка Олександрівського повіту Катеринославської губернії, в сім’ї вчителя. Навчався в Харківській духовній семінарії, Київській духовній академії. У 1905–1907 роках перебував у Палестині, викладав у Назаретській учительській семінарії. З 1907 року служив у Московському архіві Міністерства юстиції Російської імперії. Володів арабською, французькою мовами.
У 1908 року керував археологічними розкопками курганів у Полтавській губернії, брав участь у ХІV Археологічному з’їзді в Чернігові.
1910 року закінчив Московський археологічний інститут, захистив дисертацію "Мадебська карта-мозаїка Палестини у зв’язку з питанням про нову (російську) Бет-Захар", обраний членом-кореспондентом, у 1911 – дійсним членом Московського археологічного товариства. Під час Першої світової війни перебував на Кавказькому фронті, вивчав археологічні пам’ятки вірменських територій Туреччини.
Від початку 1918 року мешкав у Києві, займався розкопками Звіринецьких печер, викладав археологію України у Київському державному українському університеті. У 1918 році заснував один із перших музеїв Полтавщини – Лубенський український народний музей (нині – Лубенський краєзнавчий музей), який очолював із початку 1920 року. В 1921–1923 рр. проводив археологічні розкопки в Лубнах, Чигирині, Києві та інших містах України, співробітничав з установами ВУАН. У 1923 році виїхав до Москви, там продовжував археологічні та бібліографічні дослідження Московського Кремля (проводив пошуки бібліотеки Івана Грозного «Ліберія»), читав лекції у Московському археологічному інституті.
1916 року міська управа Лубен виділила на пошуки скарбів князя Вишневецького кошти, запросили спеціаліста-археолога Стеллецького. Громадянська колотнеча по Жовтневому перевороту 1917 року не дозволила йому продовжити розкопки, тому він виїхав, повернувшись до Лубен лише 1922 року. Йому вдалося віднайти підземний хід із замку, що вів до Сули, там знайшли сотні останків мешканців, які намагалися врятуватися від повстанців М. Кривоноса 1648 року. Далі працювати археологу не дозволили і восени 1923 року він повернувся до Москви. З кінця 1930-х років співпрацював із Наркоматом оборони СРСР як консультант-спелеолог. У 1941–1945 рр. залишився в Москві, відмовившись від евакуації та допомагаючи у захисті міста.
Помер у Москві.
ЛІТЕРАТУРА
- Ванцак Б. Подвижники українського музейництва : (Г. Кир'яков, Ф. Камінський, К. Скаржинська, Г. Стеллецький) / Б. Ванцак, О. Супруненко. – Полтава : [б. в.], 1995. – 136 с.
- Ванцак Б. Рідній край : навч. посіб. з історії Лубенщини для уч. шкіл, училищ і технікумів / Б. Ванцак, В. М. Козюра. – Лубни : [б. в.], 1993. – 101 с.
- Кревська Г. Історія великої любові : [про кохання Гната і Галини Стеллецьких ] / Г. Кревська // Вісник. – 2020. – 4 берез. – С. 3.
- Супруненко О. 100-річчю Лубенського краєзнавчого музею присвячена / О. Супруненко // Полтавський краєзнавчий музей : збірник наукових статей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам'яток. Випуск XIV. – Полтава : Арбуз, 2019. – С. 542-560.
