ВАЩЕНКО ГРИГОРІЙ

Меморіальна дошка
Г. Ващенку,
м. Полтава

Меморіальна дошка Григорію Ващенку розміщена на фасаді навчального корпусу №1

 Полтавського національного педагогічного університету, що по вул. М. Остроградського, 2. "У Полтавському педагогічному інституті в 1917–1933, 1940–1941 рр. працював видатний український педагог, професор Григорій Григорович Ващенко (1878–1967)".

Народився Ващенко на історичній Полтавщині 23 квітня 1878 року в сім’ї дрібномаєтного дворянина-козака. В автобіографії вчений наголошував на значному впливі батьків на своє формування: мати хотіла бачити сина священиком, а батько прищепив йому "любов до рідної землі, почуття наполегливості й сумлінності в роботі".

Навчався у Волинській і Полтавській духовних семінаріях, у 1903 році закінчив Московську богословську академію. Під впливом атеїстичних ідей відмовився бути священиком і присвятив своє життя практичному і науковому розв’язанню проблем навчання і виховання. 

Учителював у Полтаві, Тульчині, Ромнах, у Грузії та Новгородщині. Після повернення до Полтави (1905) працює в комерційній школі та в учительській семінарії. Він не став стороннім спостерігачем революційних подій 1905 р.: з колегами їздив селами Полтавщини і збирав інформацію про репресії царського уряду щодо повсталих селян, яку потім опублікував у пресі. Через це зазнав утисків поліції і змушений був виїхати до м. Тихвин, що під Снкт-Петербургом., де одержав місце учителя в жіночій гімназії.

Після революційних подій 1905 р. у Г. Г. Ващенка посилюється почуття національної свідомості й бажання протистояти самодержавству. Про це свідчать його подальші літературні праці – збірка "Пісня в кайданах" (1907), п’єса "Сліпий" (1911), яка була надрукована під псевдонімом Г. Васьковський й отримала прихильні відгуки в просвітницьких колах інтелігенції. У 1911 р. Григорій Григорович повертається в Україну і продовжує вчителювати у містах Тульчин, Ромни. У цей час у нього прокидається потяг до наукових пошуків у галузі педагогіки і психології. Він захоплюється творчістю відомого психолога і педагога П. Лесгафта, проводить психологічні експерименти з учнями комерційної школи.

У вересні 1917 року року призначений викладачем педагогіки і психології (з 1918 р. – доцент) Полтавського вчительського інституту. В 1919–1920 роках – редактор журналу "Українська культура". З 1925 року – професор, зав. кафедрою педагогіки полтавського інституту народної освіти (колишній вчительськтй інститут). Видає книгу "Загальні методи навчання» – підручник для педагогічних вузів, який згодом отримав оцінку як "націоналістичний".

В 1933 році професора Ващенка звинуватили в буржуазному націоналізмі і звільнили з інституту. З 1936 по 1940 рік працює в Москві.

Повернувшись в Полтаві, в 1941–1943 роках редагував газету "Голос Полтавщини". В 1943 році Ващенко разом з родиною назавжди залишив Полтаву і виїхав на Захід.

З вересня 1945 року Ващенко займає посаду професора педагогіки і психології Українського Вільного Університету в Мюнхені, публікує наукові праці. За кордоном виходять друком відомі книги "Виховний ідеал" та "Виховання волі і характеру".

Помер та похований у Мюнхені.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бойко А. Григорій Ващенко: альтернатива поглядів і оцінок / А. Бойко // Історична пам'ять. – 1999. – № 1-2. – С. 152-160.
2. Ващенко Григорій Григорович : [український педагог народився 23 квітня 1878 р. в с. Богданівці на Полтавщині] // Провісники духовності в Україні: Довідник. – Київ, 2003. – С. 372-373.
3. Герасименко В. Співець людини, волі й України : педагог, психолог зі світовим іменем Григорій Ващенко / В. Герасименко // Історичний календар 2002. – Київ, 2002. – С. 251- 257.
4. Григорій Ващенко : [народився в селі Богданівка Кременчуцького району] // Бобрищев К. Отчий край. Книга друга. – Полтава, 2004. – С. 134-143.
5. Шендрик А. Г. Ващенко і виховання молоді : (Роль держави та релігії у вихованні сучасної молоді) / А. Шендрик // Край. – 2008. – № 48 (квіт.) . – С. 16-18.