«Із самого народження і протягом всього його життя Женя був суцільний прикол і радість, і втіха. Він був нашим центром у сім’ї. Я його згадую кожного дня, це найбільша частина мого життя. Дитинство у нас було звичайне: билися за пульт від телевізора, а потім уже трішки підросли і трималися разом завжди, не було ніяких розбратів, сварок і так далі. Всі чекали, коли Женя пішов до легіону, кожен його приїзд – це було як свято», – каже сестра Євгенія Браха Софія Бойченко.
Капрал – резервіст Французького іноземного легіону на початку повномасштабного вторгнення повернуся до України.
Про кар'єру військового Євгеній мріяв з дитинства. Хлопець родом із Полтавщини, народився у селищі Машівка, а дитинство провів у селі Селещина. Не дуже вірив, що зможе вступити до Іноземного легіону. Гадав, що для цього необхідно знати французьку мову, і не вірив, що здатен на такий «подвиг».
Після закінчення школи опанував фах майстра з налагодження й запуску холодильних установок. Потім навчався у Національному університеті харчових технологій. Брав участь у Революції Гідності. Коли в 2014 р. росіяни розпочали агресію проти нашої країни, Євгеній хотів вирушити на фронт, на Донеччину. Проте йому було на той момент 19 років, а на службу приймали з 20-ти. Тож хлопець, покинувши навчання в університеті, спочатку відправився вчитися до Польщі. А дізнавшись, що незнання мови не стане на перешкоді вступу до Іноземного легіону, рушив до Франції.
Вступні випробування далися йому нескладно, він був сильним і кмітливим. У вересні 2015 року Євгенія прийняли до лав Легіону. Там він відчув, що потрапив у рідну стихію. Після тренувань почалися військові відрядження. З миротворчою місією Євгеній служив в Малі – країні, назва якої пізніше стала його позивним. А потім з африканських пустель потрапив на інший континент – у Південну Америку. Джунглі Французької Гвіани припали йому до смаку навіть більше.
За час служби його неодноразово нагороджували, та коли у вересні 2020 р. закінчився його п'ятирічний контракт, у званні капрала залишив службу.
Євгеній залишився у резерві Французького іноземного легіону. Жив і працював у Франції на Лазурному березі. Вів власний ютуб канал, був активним інстаграм блогеромз більш як 40 тис. підписників.
Коли почалася повномасштабна війна, Євгеній не міг лишатися осторонь. На його грудях було татуювання: Alba jacta est, тобто «Жереб кинуто». І він не відмовився від свого жереба.
Навесні 2022-го «Малі» повернувся із Франції в Україну і пішов воювати проти російських загарбників. Спочатку вступив у добровольчий батальйон «Традиція та порядок». Влітку 2022-го проходив навчання у Великій Британії. Після цього був прийнятий на службу до лав Сил спеціальних операцій ЗСУ. На фронті був кулеметником. Брав участь у підготовці спецоперації на острові Зміїний.
Брах був кулеметником, служив у Силах спеціальних операцій. Йому було з чим порівнювати. Говорячи про українських військових, він був вражений їхньою відважністю і жагою до перемоги.
21 вересня Євген поїхав на виконання свого останнього бойового завдання, з якого не повернувся.
Про загибель «Малі» на фронті повідомив його побратим Ігор «Янкі» Номан в Інстаграмі.
«Брат. Воїн. Справжній. Душа. Патріот. Найкращий серед нас. Найкращий серед найкращих. Приклад для всіх. Ти завжди залишишся в наших серцях! Знов сумую! Побачимося в іншому місці!», – написав він.
Євгеній Брах загинув 21 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання біля Соледару на Донеччині. Воїн не дожив 11 днів до свого 27-річчя.
У Євгенія залишилися батьки, сестра, кохана та син, який народився влітку 2022 року.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
