ЛУЧКО КЛАРА СТЕПАНІВНА

Меморіальна дошка 

кіноактрисі Кларі Лучко 

у смт Чутово Полтавської області

1 липня 2014 року у селищі Чутовому відкрили меморіальну дошку відомій кіноактрисі, уродженці селища Кларі Лучко. Меморіальну дошку розмістили на фасаді місцевого Палацу культури, що розташований за кілька сотень метрів від будинку, в якому першого липня 1925 року народилася майбутня актриса. 

ЛУЧКО КЛАРА СТЕПАНІВНА - народна артистка СРСР, кавалер ордена "Знак пошани", лауреат Сталінської премії, присвоєної за роль Даші Шелест у фільмі "Кубанські козаки", володарка диплому "Людина року" (1965), лауреат титулів "Жінка світу" (1996 рік, США) і "Жінка тисячоліття" (2000 рік, Великобританія) Клара Лучко була надзвичайно популярною і в своїй країні і за кордоном. Вона знялася в понад 60 фільмах. Ролі акторки різнопланові: від колгоспниць до класики. Після того, як зіграла у фільми режисера Яна Фріда "Дванадцята ніч" (за комедією Шекспіра) дві ролі Клара Лучко була визнаною кращою актрисою тисячоліття. Найвідоміші фільми в яких вона знялася: "Молода гвардія", "Кубанські козаки", "Велика родина", "Дванадцята ніч", "На семи вітрах", "Циган" та інші. 

Народилася майбутня актриса у селищі Чутовому на Полтавщині. Було там ціле поселення козаків Лучків (лучників), і Клара все життя вважала себе українською козачкою, хоч і жила в Москві. Батько дівчини був директором радгоспу в селі Яківці, що нині входить у межі Полтави, мати – головою колгоспу в іншому районі. Через їхню зайнятість Клару виховувала в основному бабуся. Згодом родина переїздить до Полтави. У школі дівчина комплексувала через свій високий зріст, за який її дражнили однокласники, тоді ще вона не розуміла, яку красу, а з нею і можливості дала їй природа. Клара Лучко захоплювалася грою Тамари Маркової, яку бачила не тільки на екрані, а й зблизька у Полтаві, в міському Будинку культури, де та виступала. А тут війна, евакуація в Казахстан. У Джамбулі під час війни Клара закінчила 10 класів. В ближню Алма-Ату евакуювався Всесоюзний державний інститут кінематографії. Дівчина вступила на акторський факультет і потрапила на курс до знаменитого Сергія Герасимова й Тамари Макарової. Коли ВДІК повертався в Москву, туди поїхала і студентка з Полтавщини. Звідтоді і довіку вона – "українка, яка живе в Москві" (так говорила про себе сама). Після закінчення вузу Клара Лучко почала працювати в Будинку кіноактора, де у вільний від зйомок у фільмах час грали на сцені кінозірки, а спектаклі ставили відомі кінорежисери. 

Першою кінострічкою, у якій Клара Лучко зіграла свою дипломну роль була "Молода гвардія". Наступні ролі успіху не приносили і акторка серйозно почала задумуватися над зміною професії. Але, на щастя, Клару помітив режисер Іван Пир’єв, який підбирав акторів для фільму "Веселий ярмарок". Нашу землячку затвердили на роль Даші Шелест. Після перегляду стрічки Йосип Сталін, якому дуже сподобалася картина, дав їй іншу назву – "Кубанські козаки". Фільм приніс Кларі Лучко неабияку славу. І своє кохання Клара зустріла саме під час зйомок у "Кубанських козаках", в стрічці разом з нею знімався актор Сергій Лук’янов, який виконував одну з головних ролей – Гордія Ворона. Через рік після того, як фільм вийшов на екрани, вони одружилися і прожили в шлюбі 15 років щасливо. 1957 року Клара народила дочку, яку назвали Оксаною. Та Сергій Лук’янов раптово помирає від інфаркту під час роботи, на сцені. Йому було всього 54 роки. Значно молодша за чоловіка Клара залишилася вдовою, і, щоб перебороти горе, вся занурилася в роботу. 

Через вісім років після смерті чоловіка Клара познайомилась з відомим письменником і журналістом Дмитром Мамлєєвим, який став їй другим чоловіком. 

Для багатьох упродовж півстоліття Клара Лучко була еталоном краси, елегантності та жіночності. Актриса у житті була м’якою, лагідною, дуже відповідальною й обов’язковою. А коли отримувала черговий титул, говорила: "Це ж не можна сприймати всерйоз." 

Коли вийшов на екрани фільм "Циган", де вона грала роль Клавдії Пухлякової, то вся країна просльозилася, а багато хто приписував їй роман з кіношним коханим героїні Будулаєм, який Клара Лучко заперечувала. 

Клара Лучко приїжджала до Полтави не часто, хоча завжди пам’ятала й любила це місто. 

За межу вічності Клара Лучко пішла 26 березня 2005 року, кілька місяців не доживши до 80-ти. 

ЛІТЕРАТУРА 

1. Зелень М. У міській школі мистецтв з'явиться меморіальна кімната імені Клари Лучко / М. Зелень // Вечірня Полтава. – 2010. – 3 листоп. – С. 12. 
2. Клара Лучко : [нар. арт. СРСР народ. 01.07.1925 р. в Чутовому] // Волосков В. Координати часу : краєзнавчі етюди полтавського краю. – Полтава, 2010. – С. 189-191. 
3. Коваленко О. Матеріал культурологічного спрямування до уроків української мови : [зокрема, подано перелік чоловічих та жіночих вищих навчальних закладів у дореволюційній Полтаві] / О. Коваленко // Антологія краєзнавства Полтавщини. – Полтава, 2005. – С. 58-59. 
4. Корнєва В. Актриса на всі часи / В. Корнєва // Зоря Полтавщини. – 2010. – 30 черв. – С. 4. 
5. Лучко Клара Степанівна (1925-2006) // Халимон В. Полтавщина очима краєзнавця. – Полтава, 2009. – С. 38-39. 
6. Ніколенко Є. Наша мужня незабутня Клара / Є. Ніколенко // Полтавський вісник. – 2010. – 26 берез. – С. 11. 
7. Оніщенко В. Від Колонійської – до Григорія Сковороди : [історія вул. Сковороди, її будівлі, про відомих людей, які жили тут та ін.] / В. Оніщенко // Полтавський вісник. – 2012. – 28 верес. – С. 25. 
8. Сулименко В. Фільм про Клару Лучко: як життя стало долею / В. Сулименко // Полтавський вісник. – 2013. – 8 лют. – С. 17. 
9. Черпакова Л. Клара Лучко любила стрибки з парашутом, а її вчителем був батько Віри Холодної / Л. Черпакова // Полтавський вісник. – 2011. – 7 жовт. – С. 21. 
10. Яловегіна Г. Троянди й шипи "Жінки тисячоліття" / Г. Яловегіна // Зоря Полтавщини. – 2015. – 7 лип. – С. 5. 
11. Ярошенко Г. "Як добре було б повернутися додому", – часто мріяла Клара Лучко. І ось тепер вона повертається... [перспективи створення музею акторки у Полтаві] / Г. Ярошенко // Вечірня Полтава. – 2008. – 24 верес. – С. 19.