Народився А. П. Коломієць в с. Савинцях на Миргородщині в сім’ї учителів. Навчався у Великих Сорочинцях. В 1935 році вступив до Полтавського музичного училища. З 1938 року – студент Київської консерваторії (історико-теоритичний факультет; водночас – навчання в класі Л. Ревуцького по спеціальності "композиція"). Свою музичну освіту закінчив в Ташкенті в 1943 році. Закінчив аспірантуру при Київській консерваторії (1951; клас – Л. Ревуцького). 1943–45 – концертмейстер Київського українського драматичного театру ім. І. Франка (Ташкент); 1944–54 – викладач Київського музичного училища. Від 1951 – у Київській консерваторії: від 1971 – професор кафедри композиції.
Перші музичні твори Коломійця з’явилися ще в Полтавському музичному училищі, серед яких увагу привертають "Експромт", для фортепіано й обробка народної пісні "Ой, не шуми, луже". Більше ніж 55 років продовжувалась багатогранна творча діяльність Коломійця, талант якого повною мірою проявився і в композиції, і в педагогіці, і у фортепіанному виконанні. Як піаніст виконував твори М. Лисенка, С. Рахманінова, Ф. Шопена, Ф. Шуберта та інших.
Чи не першим в Україні започаткував музичний жанр фортепіанної транскрипції – фантазія на теми опери "Тараса Бульби" М. Лисенка, вокальні твори Л. Ревуцького.
Зробив внесок у справу музичного редагування творів українських композиторів – Михайла Вериківського, Григорія Верьовки, Віктора Косенка, Кирила Стеценка
В українську музику А. П. Коломієць увійшов як композитор характерного, самобутнього стилю. Він володів особливою здатністю відчути "душу" народної музики, вмів яскраво відтворити її характерність в музичних образах своїх творів. У творчій спадщині Анатолія Коломійця, що налічує 250 творів – "Варіації на українські теми" (1956), п’єса для бандури "Українська соната" (1968), хори "Сон" (на слова М. Рильського) та «Гопак» (на вірші Т. Г. Шевченка). Останній твір Коломієць написав ще 1944 року, але в 1958 зробив другу редакцію його для змішаного хору, а капела з посвятою "пам’яті К. Стеценка". Створив також обробки народних пісень для вокального ансамблю у супроводі бандур, романси, ліричні пісні та ін. Коломієць започаткував написання творів великої форми для сольного, концертного виконання на бандурі. У співавторстві з В. Кирейком написав кантату "Іванів гай" (пам’яті І. Котляревського, 1969, слова М. Рильського). Відредагував і завершив дитячу оперу "Івасик-Телесик" К. Стецека (1962). У співавторстві з Л. Ревуцьким та Г. Майбородою здійснив редакцію Концерту для фортепіано із симфонічним оркестром В. Косенка (1967). У нього навчалися композитори О. Білаш, Є. Станкевич, І. Карабець, І. Поклад, В. Філіпенко. Анатолій Коломієць писав музику на вірші М. Рильського, В. Сосюри, Лесі Українки, А. Пашка.
Ім’я Анатолія Коломійця присвоєно дитячій музичній школі в Миргороді, вулиці у с. Савинці. Меморіальні дошки встановлені на фасаді будинків на вул. Софійська, № 16/16 (Київ), Полтавського музичного училища (архітектор В. Коломієць; обидві – скульптор В. Зноба) та школи у с. Великі Сорочинці Миргородського району.
ЛІТЕРАТУРА
- Коломієць Анатолій Панасович // Муха А. Композитори України та української діаспори : довідник. – Київ : Музична Україна, 2004. – С. 147-148.
Немає коментарів:
Дописати коментар