КАПЕЛЬГОРОДСЬКИЙ ПИЛИП ЙОСИПОВИЧ

В Лубнах по вулиці Драгоманова в старовинному будинку проживав в 1918-1924 роках відомий український письменник Пилип Капельгородський. Тоді він працював у цьому місті в редакціях газет "Більшовик" та "Червона Лубенщина" як сатирик і публіцист. На цьому будинку і знаходиться меморіальна дошка.

ПИЛИП КАПЕЛЬГОРОДСЬКИЙ народився 26 листопада 1882 року в селі Городище (нині Недригайлівського району) на Сумщині в багатодітній родині. Навчався в земській школі, Роменській духовній школі та Полтавській духовній семінарії. В останній Капельгородський навчався разом з Симоном Петлюрою, який вплинув на формування національної свідомості майбутнього письменника. За участь у селянських заворушеннях на Полтавщині в 1902 році його було заарештовано, і згодом, рятуючись від переслідувань царської охранки, Пилип Йосипович втікає на Кубань, а пізніше – на Північний Кавказ, де до 1917 року вчитилює, працює в газеті. Від 1924 року – 10 років мешкав у Полтаві. В радянські часи він не полишає журналістику, пише історичні, сатиричні та гумористичні твори.

Серед них – автобіографічна повість-хроніка "Записки семінариста", романи "Артезіан" та "Оборона Полтави". У 1938 році Пилип Капельгородський рішенням трійки НКВС був розстріляний. В історію української літератури увійшов за висловом Михайла Стельмаха – як "один із кращих прозаїків українського красного мистецтва".

Друкуватися почав у 1905 році в альманасі "Перша ластівка". Був членом літературної організації "Плуг". Найвідоміші його твори – історичний роман-хроніка «Шурган» (1932) про війну на Кубані, трагедійна повість "Аш хаду" ("Я стверджую") про тяжку долю кара ногайського народу; сатирична повість "Непорозуміння" (1928), оповідання "Дід Явтух" збірки гуморесок "Гей, не дивуйте…", "Роздайсь, море!" (1927), "Прейскурант отця Максима" (1929), п’єси-феєрії для дітей "Чарівна сопілка" (1923), "Праця" (1924). Його романи "Артезіан" та "Оборона Полтави", побачили світ лише після смерті автора.

Автор 200 віршів: до найвитонченіших і цілком оригінальних належать поезії "Не стріляй!", "Fata morgana" (1909), "Ноктюрн" (1910). Перша поетична збірка "Відгуки життя" вийшла у 1907 році. У 1916 році видав історико-етнографічну монографію "Караногай".

Тільки у січні 1956 року митець був посмертно реабілітований.

ЛІТЕРАТУРА

1. Граб В. Капельгородський Пилип Йосипович / В. Граб // Реабілітовані історією. Полтавська область: у 27-и т. – Київ-Полтава, 2007. – Кн. 5. – С. 151-156.
2. Капельгородський П. Артезіан  – Оборона Полтави : романи / П. Капельгородський. – К. : Радянський письменник, 1977. – 335 с.
3. Капельгородський П. В роковини І. П. Котляревського. До батів-українців. До молоді : [поезія] / П. Капельгородський // Рідний край. – 2005. – № 2. – С. 37.
4. Пилип Капельгородський // Плуг: літературно-історичний альманах. Ч. 2. – Київ, 2003. – С. 3-4.