СОКОЛОВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ НИКАНОРОВИЧ

Великий внесок у розвиток генетичного ґрунтознавства зробив видатний український

ґрунтознавець, академік СОКОЛОВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ НИКАНОРОВИЧ. 

Він народився 13 березня 1884 р. в селі Велика Бурімка на Черкащині в родині священника.

У 1908 році закінчив Київський університет, а 1910 р. – Московський сільськогосподарський інститут. Разом з М. Вавиловим проходив практику на Полтавському дослідному полі. На фасаді головного корпусу Полтавської сільськогосподарської дослідної станції імені М. І. Вавилова (вул. Шведська, 86) О. Н. Соколовському встановлена меморіальна дошка.

 З 1911 р. працював у лабораторіях Д. М. Прянишникова та В. Р. Вільямса. З 1924 р. він професор, а з 1944 – ректор Харківського сільськогосподарського інституту імені В. В. Докучаєва.

28 квітня 1938 року О. Н. Соколовський був заарештований за звинуваченням у тому, що був активним учасником громадської організації "українських есдеків", входив до підпільного обкому УСД і проводив антирадянську та шкідницьку діяльність щодо відбудови українського національного центру, був пов’язаний з націоналістами і "ворогами народу" – Шумським, Скрипником, Озерським, а також контактував у своїй праці з відомими українськими есерами. 

25 лютого 1939 р. О. Н. Соколовський пише заяву на ім’я Сталіна, в якій зазначає, що він підписав заздалегідь підготовлені слідчими протоколи зізнань, але немає ніяких стосунків з ворогами радянської держави. 22 квітня 1939 р. відбувся суд над О. Н. Соколовським, М. Д. Токаревським, О. К. Тесленком, М. Д. Рогозіним, С. Я. Косенком і Т. К. Поповим. Їм також було інкриміновано бажання повалення радянської влади шляхом збройного повстання і створення "самостійної української фашистської держави". Серед інших звинувачень О. Н. Соколовському також висувалось знищення дослідних сільськогосподарських станцій і пропагування "шкідливої" теорії мілкої оранки грунту. Незважаючи на непідтвердженість усіх пунктів звинувачення, військовий трибунал вирішив призначити О. Н. Соколовському, М. Д. Токаревському, С. Е. Косенку вищу міру покарання – розстріл з конфіскацією майна. Однак після касаційної скарги Військова Колегія Верховного Суду СРСР відмінила вирок стосовно всіх засуджених і направила скаргу на "додаткове дослідження", починаючи зі стадії попереднього слідства. 

3 січня 1940 р. академік О. Н. Соколовський був звільнений за відсутністю складу злочину та 27 лютого 1940 р. поновлений у всіх правах і наукових званнях.

У 1945 р. з його ініціативи у Харкові створюється науково-дослідна лабораторія ґрунтознавства, яку він очолював до 1956 р. В 1956 р. на базі цієї лабораторії створено Український науково-дослідний інститут ґрунтознавства, директором якого Соколовський був до кінця свого життя (1959). Тепер цей інститут носить його ім’я.

Наукові праці О. Н. Соколовського присвячені вивченню фізико-хімічних властивостей грунтів, окультуренню підзолистих і солонцюватих грунтів, ролі кальцію у грунтоутвореннні та іншим питанням ґрунтознавства.

Своїми працями він вніс значний вклад у розвиток теорії про грунтовий колоїдний комплекс, у вивчення процесу формування структурних агрегатів і агрономічне значення структури грунту, розробив систему генетичних горизонтів грунту, розробив систему індексації горизонтів грунту і спосіб хімічної меліорації грунтів.

Він є автором більше 140 наукових праць і підручника "Курс сільськогосподарського ґрунтознавства".

Похований на Другому міському кладовищі Харкова.

ЛІТЕРАТУРА

1. Академік Соколовський Олексій Никанорович: життєвий шлях та наукова діяльність / В. Вергунов, Н. Новосад, В. Зозуля; за ред. С. Балюка. – Харків : КП "Друкарня № 13", 2006. – 164 с.