ПАНАС МИРНИЙ (ПАНАС ЯКОВИЧ РУДЧЕНКО)

22 травня 1949 року в мальовничій садибі будинку-музею відбувся багатолюдний мітинг, присвячений пам’яті письменника, на якому виступив Олесь Гончар. В урочистій тиші була прикріплена до будинку мармурова меморіальна дошка, яка засяяла золотими літерами: "В цьому будинку 1903–1920 рр. Жив видатний письменник, класик української літератури Панас Мирний (П. Я. Рудченко)". Відомі українські письменники разом із М. П. Рудченком посадили біля будинку дуб – наймогутніше дерево, як символ величі таланту Панаса Мирного.

ПАНАС МИРНИЙ народився 13 травня 1949 р. в Миргороді на Полтавщині, письменник, драматург, громадський діяч.

Навчався в Миргородському парафіяльному і в Гадяцькому повітовому училищах. І вже в 14 років розпочав чиновницьку службу в Гадяцькому повітовому суді. З 1871-го працював і мешкав у Полтаві. Однак чиновницька кар’єра не приносила особливого задоволення, тож справжньою втіхою для Панаса Яковича стає літературна діяльність.

Перші твори побачили світ у львівському журналі "Правда" в 1872-му, підписані псевдонімом Панас Мирний. Згодом у співавторстві з братом Іваном Біликом завершив роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" (1875), опублікований в Женеві у 1880-му. Своєю творчістю прагнув «просто і правдиво" показати буденне життя своєї країни. Серед найбільш відомих творів – "Повія", "Лимерівна", "Морозенко", "Лихі люди".

Через цензурне переслідування українського слова в Російській імперії (посилене Емським указом 1876-го), у Наддніпрянській Україні твори Панаса Мирного почали друкувати лише з середини 1880-х. Водночас природна скромність і потреба конспірації зробили особу письменника таємницею як для влади, так і для читачів.

Дослужився до чину дійсного статського радника, нагороджений орденами святого Станіслава, святої Анни до ІІ ступеня, святого Володимира ІV ступеня.

Пізно одружився (майже в 40) – на капітанській доньці Олександрі Шейдеман, з якою познайомився на одному з літературних вечорів, і з якою виростили трьох синів.

Підтримував тісні зв’язки з багатьма відомими діячами української культури, проводив активну громадську діяльність. Зокрема, на початку ХХ ст. виступав із закликами до боротьби за свободу й рівноправність жінок, протестував проти заборони вшанування пам’яті Тараса Шевченка в 1914-му. Панаса Мирного, який пише «противні твори українською мовою й живе десь нелегально», розшукували жандарми: проводили обшуки в родинах полтавської інтелігенції (начебто приходили і до самого Панаса Яковича), шукали в Харківській губернії, однак безуспішно.

Жовтневий переворот і більшовицьку революцію не сприйняв. Однак через хвороби, фінансову скруту і потребу утримувати сім’ю, після зайняття Полтави більшовиками змушений був працювати в Полтавському губернському фінвідділі.

Помер 28 січня 1920-го у Полтаві. В будинку, де проживав письменник, створено меморіальний музей.

ЛІТЕРАТУРА

• Агеєва В. "Хіба ревуть воли": як генерал Панас Мирний написав нелегальний роман / В. Агеєва // Полтавська думка. – 2019. – 23 трав. – С. 14.
• Березовська Н. Скарби родини Рудченків / Н. Березовська // Зоря Полтавщини. – 2005. – 4 лют. – С. 6.
• Віценя Л. Панас Мирний за життя не хотів рекламувати свого імені / Л. Віценя // Зоря Полтавщини. – 2010. – 27 січ. – С. 3.
• Єрмоленко С. Під своїм небом і сонцем : (пейзаж у творах Панаса Мирного) / С. Єрмоленко // Рідний край. – 1999. – № 1. – С. 65-69.
• Коць Т. Лексико-семантичне поле "Тиша" у творчості Панаса Мирного / Т.Коць // Рідний край. – 2000. – № 1 (2). – С. 56-58.
• Ленська С. Деякі особливості поетики новели Панаса Мирного "Лови" / С.Ленська // Рідний край. – 1999. – № 1. – С. 81-83.
• Мелешко В. Художні засоби творення образів інтелігентів у повістях Панаса Мирного / В. Мелешко // Рідний край. – 2011. – № 1 (24). – С. 99-105.
• Мирний В. "Мова – така ж жива істота, як і народ, що її витворив..." : [до 170-річчя Панаса Мирного] / В. Мирний // Зоря Полтавщини. – 2019. – 10 трав. – С. 4.
• Михалко Р. Панас Мирний - перлина у вінку Полтавщини / Р. Михалко // Казна України. – 2009. – № 3. – С. 44-45.
• Наєнко М. "...Робітник я до своїх праць дуже крутий" : (Сергій Єфремов про Панаса Мирного) / М.Наєнко // Рідний край. – 2000. – № 1 (2). – С. 59-62.
• Панченко В. Ідеологічна повість II половини XIX ст. і генеза соцреалізму : [йдеться і про твори П. Мирного "Лихі люди", "П'яниця"] / В. Панченко // Слово і час. – 2011. – № 2. – С. 59-63.
• Пащенко В. Секрети творчості Панаса Мирного / В. Пащенко // Вечірня Полтава. – 2020. – 10 черв. – С. 13.
• Пащенко В. "Гадяч-університети" братів Рудченків : [про Івана та Панаса Рудченків] / В. Пащенко // Край. – 2016. – № 145. – С. 13-15.
• Пащенко В. "Упала заслона! Й обличчя знайоме згори позирнуло на нас..." : (участь П. Мирного у відкритті пам'ятника І. Котляревського) / Пащенко В. // Край. – 2013. – № 113. – С. 18-20.
• Пащенко В. "Чисте зерно пішло поміж люди..." : [минуло сто років від дня смерті класика укр. літератури Панаса Мирного] / В. Пащенко // Вечірня Полтава. – 2020. – 12 лют. – С. 6.
• Пащенко В. Десять маловідомих фактів із життя Панаса Мирного / В. Пащенко // Зоря Полтавщини. – 2020. – 31 лип. – С. 14.
• Пащенко В. Невідомий Мирний. 28 січня 1920 року не стало Панаса Мирного (Панаса Яковича Рудченка) / В. Пащенко // Полтавський вісник. – 2012. – 27 січ. – С. 6.
• Пащенко В. Панас Мирний у спогадах сучасників / В. Пащенко // Край. – 2012. – № 95. – С. 21-22.
• Пащенко В. Син урятував музей на честь батька. Садиба-музей Панаса Мирного вціліла, бо там не було вивісок щодо її історичної цінності : [події Великої Вітчизняної війни] / В. Пащенко // Полтавський вісник. – 2011. – 13 трав. – С. 18.
• Радько Г. Панас Мирний в умовах великодержавницького русифікаторства / Г. Радько // Рідний край. – 1999. – № 1. – С. 78-80.
• Семенко С. Першому щотижневикові Наддніпрянської України - 100 років : ["Рідний край", Полтава, 1906 р.] / С. Семенко // Рідний край. – 2005. – № 2 (13). – С. 4-14.
• Скобельський В. Ювілею видатного письменника присвячено / В. Скобельський // Полтавський вісник. – 2019. – 24 січ. – С. 6.
• Степаненко М. Мовознавчі погляди Панаса Мирного / М. Степаненко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2006. – № 25. – С. 6-9.
• Черкаська Г. Скромне щастя Панаса Мирного / Г. Черкаська // Голос України. – 2017. – 23 лют. – С. 11.
• Чорна М. Проблема жанрової специфіки новели "Серед степів" Панаса Мирного / М. Чорна // Рідний край. – 2002. – № 2 (7). – С. 89-92.
• Швець Н. Соціальний протест як ознака демократичного світогляду персонажів художньої прози Панаса Мирного / Н. Швець // Рідний край. – 2006. – № 2 (15). – С. 71-74.
• Шемчук В. Місто, де Панас Мирний народився як письменник. До 160-річчявід дня народження класика української літератури / В. Шемчук // Полтавський вісник. – 2009. – 15 трав. – С. 6.
• Шемчук В. Софія Русова в Полтаві : до 145-ї річниці від дня народження Софії Русової / В.Шемчук // Рідний край. – 2001. – № 1 (4). – С. 103-104.
• Як Панас Мирний розкрив свою велику "таємницю" : [псевдонім] // Полтавський вісник. – 2012. – 20 квіт. – С. 21.