ШУЛЬГИН ОЛЕКСАНДР народився 11 серпня 1889 року у селі Софине неподалік Хорола. Був нащадком давнього шляхетського роду Устимовичів, мав родинні зв’язки із козацько-старшинськими сім’ями Полуботків, Скоропадських, Апостолів та Самойловичів. "...Це був щирий український рід, в якім щиро заховалися етнографічні та українофільські традиції", – писав про Шульгиних Михайло Грушевський.
Дитячі роки Сашка промайнули в Софиному та Єлисаветграді (Кропивницькому), де він мав можливість ближче познайомитися з українською культурою, відвідувати вистави театру корифеїв. 1899 року хлопець вступив до елітної 1-ї київської чоловічої гімназії на Бібіковському бульварі (нині бульвар Тараса Шевченка), де його однокласником був у майбутньому видатний поет Микола Зеров.
"Я виріс у родині незабутніх батьків. Те велике зусилля, яке треба було зробити людині з національно індиферентного середовища, щоб дійти до українства, мені не було потрібне. Було майже неможливо не наслідувати мого батька, було б дивно, щоб патріотизм моєї матері не відбився на моєму житті і праці", – говорив про себе й Олександр Шульгин.
Після гімназії Олександр поїхав до Санкт-Петербурга, де вступив на природничий факультет місцевого університету. Проте не зміг зрадити своєму покликанню та перевівся на історико-філологічний факультет, де займався дослідженням Великої французької революції кінця XVIII століття. Обізнаність в европейській історії та володіння іноземними мовами неабияк прислужилося Шульгину вже за кілька років, коли він керував зовнішньою політикою відродженої Української держави.
Після завершення історико-філологічного факультету Петербурзького університету, залишився у місті і працював викладачем.
У передреволюційну добу Петербург був одним із центрів українського руху, оскільки тут російська влада ставилася до нього поблажливіше, ніж у самій Україні. Шульгин був провідником петербурзького відділення Товариства українських поступовців – основної політичної організації українців того часу, що згодом трансформувалася в Українську партію соціалістів-федералістів, яку недаремно вважали найбільш інтелігентською та однією з найпоміркованіших серед українських політичних партій.
Події початку 1917-го спонукали його приїхати до Києва. Шульгин увійшов до складу Української Центральної ради. В уряді очолив Генеральне секретарство міжнародних справ, а згодом – Міністерство закордонних справ.
За Української Держави гетьмана Павла Скоропадського продовжив дипломатичну службу. Олександр Шульгин був одним із переговорників на Паризькій мирній конференції 1919-го. Усіма доступними способами намагався відстояти визнання незалежності України, але міжнародна дипломатія на той час вирішувала питання територіальної приналежності Східної Галичини. Після поразки Української революції Олександр Шульгин увійшов до Державного центру УНР в екзилі. В еміграції провадив активну політичну та наукову діяльність.
ЛІТЕРАТУРА
- "Комуністи залишили селянам так мало зерна, що почався голод" : [87 років тому завдяки уродженцю Полтавщини світ дізнався про голодомор-геноцид в Україні] // Зоря Полтавщини. – 2020. – 27 лист. – С. 2.
- Пономарьов В. Олександр Шульгин (1889-1960) / В. Пономарьов // Пономарьов В. Рік української історії. – Тернопіль : Богдан, [2013]. – С. 252.
- Требіна Н. Лицарі державотворення: полтавці- видатні діячі українських визвольних змагань 1917- 1920 рр. : біобібліографічний довідник / Н. Требіна. – Полтава, 2007. – С. 1- 21 .
Немає коментарів:
Дописати коментар