Народився майбутній воїн 1980 року в селі Василівка Кобеляцького району Полтавської області. Його мама померла ще в 1992 році, а 1998-го загинув батько. Закінчив Василівську ЗОШ І-ІІ ступенів, у Крюківській автошколі отримав водійське посвідчення. Проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ, у військовій частині № А3838. Працював у селі скотарем. Григорій був музично обдарованим: грав на гітарі та мав гарний голос. Мобілізований 30 квітня 2015 року, старший сержант, 501-й окремий батальйон морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти. Безпосередньо в бойових діях участі не брав. Завданням його підрозділу було утримувати маріупольський напрямок. Його пост стояв на березі Азовського моря. У разі, якби ворог напав з моря, хлопці повинні були вигнати танк з укриття і застосувати зенітно-ракетну установку. 25 лютого 2016-го року під час конфлікту на блокпоту, був застрелений автоматною чергою п’яного війсковослужбовця, у прибережній зоні Маріуполя.
28 лютого 2016 року похований у рідній Василівці. Без батька зосталося дві донечки, без чоловіка – дружина, а без молодшого брата – брат із сестрою.
Ім’я Григорія Кошлатого занесене до Книги пошани обласної ради, його відзначено (посмертно) нагрудним знаком «За вірність народу України» І ступеня, а прізвище вибите на пам’ятнику загиблим воїнам АТО, встановленому в Кобеляках.
Джерела:
Богач І. Загинули під час "перемир'я" / І. Богач // Зоря Полтавщини. – 2016. – 11 берез. – С. 3.
Волкова, Г. "Якщо Міністерство оборони прийме рішення повернути державі пенсію за загибель чоловіка в зоні АТО, мені хоч вішайся..." / Г. Волкова // Вечірня Полтава. – 2016. – 30 листоп. – С. 5.
Немає коментарів:
Дописати коментар