БОРІЩАК ОЛЕКСІЙ

Олексій Боріщак народився 1 серпня 1979 року в Кременчуці, був єдиною дитиною в сім'ї. Закінчила 31-ту школу, після закінчення 9 класів вступив до Кременчуцького залізничний технікум.

Коли Олексій навчався на другому курсі технікуму, у нього з'явилося бажання вступити до військового училища. Однак для цього потрібен був атестат про закінчення 11 класів, тому Олексій екстернатом закінчив вечірню школу, а після технікуму намагався потрапити в Київський інститут сухопутних військ.

Вступити до інституту у Олексія не вийшло і в 19 років він пішов в армію. Він служив у навчальному центрі «Десна» у Чернігові і, вже будучи військовослужбовцем, по закінченню учебки він вступив до Харківського інституту танкових військ на командне відділення.

Коли Олексій навчався на третьому курсі, він одружився. Разом з дружиною Оксаною він пізніше служив і в «Десні», і 93-й бригаді. Незабаром у них народилася донька. Коли тато загинув, їй було 10 років.

Після закінчення інституту Олексій отримав розподіл в «рідну» «Десну». Там він дослужився від лейтенанта до майора, був командиром роти снайперів.

У 2013 році «Десну» почали розформовувати та Олексій разом з дружиною перевівся в Черкаське Дніпропетровської області, в дев'яносто третю механізовану бригаду. Там він був заступником командира першого батальйону.

З початком військових дій на сході України, у березні 2014-го року, Олексія відправили в Луганську область, захищати кордон. У серпні після нетривалої ротації Борищак виявився в ще одній гарячій точці в зоні АТО – в Іловайську.

Востаннє Олексій подзвонив 28 серпня. Він сказав мамі, що у нього все нормально, бійці чекають обіцяний російськими військовими «коридор», за яким вони повинні були вийти з «Іловайського котла».

Олексій Борищак загинув 29 серпня 2014 на полі бою, прикриваючи вихід підопічних з оточення. Спочатку він був похований у Дніпропетровську на Алеї Героїв як невідомий солдат. У лютому 2015 його тіло було ідентифіковано по ДНК.

13 березня 2015 після прощання в Свято-Миколаївської церкви Олексія перепоховали на Свіштовському кладовищі.

Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, «За мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

24 жовтня 2015 року в місті Кременчук на будівля ЗОШ № 31, де навчався Олексій Борищак, йому відкрито меморіальну дошку.