На будинку, де мешкала Раїса Кириченко, працюючи у Полтавській обласній філармонії 13 жовтня 2005 року було встановлено меморіальну дошку співачці.
Ще одна меморіальна дошка на будинку Малої академії мистецтв у Полтаві по вулиці Соборності, 35.
У селі Корещина (Глобинського району) на її честь споруджено церкву, а 13 жовтня 2005 року на батьківській хаті Раїсі Кириченко відкрили меморіальну дошку.
Вулиці, названі на честь Раїси Кириченко, є також в Кобеляках, Кременчуці, а також в селах Полтавщини — Рунівщина та Святилівка.
Вулиця Раїси Кириченко - одна із вулиць Полтави, розташована у Шевченківському районі. Пролягає від вулиці Лідова до вулиці Європейської. Вулицю прокладено і забудовано у середині XIX століття. Первісна назва — вулиця Кладовищенська.
За радянських часів (з 1923 року) мала назву "Рози Люксембург". 6 грудня 2007 року депутати Полтавської міської ради на 22 сесії 5-го скликання проголосували за перейменування частини вулиці Рози Люксембург від вулиці Лідова до вулиці Пушкіна на вулицю імені Раїси Кириченко, оскільки в студії звукозапису Полтавської обласної державної телерадіокомпанії "Лтава" (ОДТРК "Лтава"), що на Рози Люксембург, співачка записала понад 200 пісень. В 2016 році решту вулиці Рози Люксембург також перейменовано на вулицю Раїси Кириченко.
КИРИЧЕНКО РАЇСА ОПАНАСІВНА - відома українська співачка. Член Комітету Національних премій України ім. Т. Шевченка (вересень 1999 - жовтень 2001), Герой України.
 |
| Меморіальна дошка на будинку Малої академії мистецтв в Полтаві. |
Першу співочу практику Раїса Кириченко пройшла у Землянківській школі, в громадському житті якої приймала активну участь. Була щаслива, що пісня так вільно ллється з її грудей, що так слухають її, так аплодують дзвінкому голосу. Здавалося, цьому голосу було затісно в шкільних стінах, він виривався на волю, на широкий простір. Вірила, що неодмінно стане співачкою, буде виступати на великих сценах і слухатиме її не гурт малят, а багато солідних дорослих людей. Першою її піснею була російська "Вижу чудное приволье".
Життя перемагало, прийшла юність, чекала чогось нового, незвичайного, співоча душа рвалася до вершин. І тут доля щиро усміхнулася Раїсі. Красива, ставна, співуча дівчина привернула увагу професійного музиканта Павла Оченаша, а свято пісні у с. Великі Кринки стало для Раї
Корж відправною точкою у світ мистецтва. Керівник народного хору Кременчуцького автомобільного заводу КрАЗ Оченаш П.Ф. запросив її працювати у колективі. Це була перша співоча школа, перші сходинки до слави.
 |
| Меморіальна дошка на хаті в якій мешкала Раїса Кириченко в с. Корещина Глобинського району. |
У січні 1961 р. співачка стає солісткою народного хору Кременчуцького автомобільного заводу під керівництвом Павла Федоровича Оченаша. Вже з червня 1962 р. працює у професійному колективі – Полтавському жіночому хоровому театралізованому ансамблі "Веселка", концертмейстером та баяністом якого був Микола Михайлович Кириченко. Піснею Бог освятив їхнє світле й чисте кохання. Цього ж року сталася трагедія – пішов з життя батько співачки.
У листопаді 1962 р. Раїса Опанасівна переїздить на роботу до вокально-хореографічного ансамблю "Льонок" при Житомирській філармонії. А 15 грудня 1963 р. Раїса Опанасівна та Микола Кириченко одружилися.
У травні 1967 р. Раїса Кириченко стає солісткою вокально-хореографічного ансамблю "Веснянка" Херсонської філармонії, а вже з січня 1968 р. – солісткою Черкаського народного хору – А. Пашкевича призначили керівником цього колективу, і він запросив Раїсу та Миколу в Черкаси.
У травні 1973 р. Раїсі Кириченко присвоєно звання "Заслужена артистка України". 1979 р. співачці присвоєно звання Народної артистки України. У лютому 1986 р. Раїсі Кириченко присуджено Державну премію України імені Т. Г. Шевченка.
Об'їздила всю Україну, Білорусію, Середню Азію. У складі різних делегацій гастролювала в Європі (Німеччина, Польща, Болгарія), Америці, Канаді, Алжирі, Тунісі, Філіппінах, Монголії.
Звісно, з такою безмежною славою, як згадує співачка, тісно стало у колективі, були невдоволені, може комусь і заважала, тож коли у 1987 р. з ансамблем "Росава" приїхала на концерти до Полтави й одержала запрошення від тодішнього секретаря обкому партії Ф. Моргуна переїхати на свою батьківщину. Тут в березні 1987 р. створила ансамбль "Чураївна". "За рік об'їздили мало не всю Полтавщину, – згадує співачка, – І ніскільки не шкодую. З якими людьми довелося зустрітися, які концерти відбувалися! Пережити таке єднання співачки із слухачами дано далеко не кожному артистові. Стомлені, зморені поверталися у холодні готелі, але в душу нам світили радістю людські очі… Ніколи мені не дарували стільки квітів, короваїв, вишитих рушників… Це була дяка за пісню".
Навчалась у Харківському інституті мистецтв ім. І. Котляревського на диригентсько-хоровому факультеті, удосконалювала розуміння суті природного хорового співу, відчувала красу звучання, хорову ансамбльовість. Останній хоровий іспит у 1989 році пройшов успішно – його Раїса Опанасівна складала з народним хором "Калина" Полтавського педагогічного інституту ім. В. Г. Короленка, яким керує заслужений діяч мистецтв України Григорій Левченко.
З вересня 1994 р. співачка працювала викладачем відділу співу Полтавського музичного училища ім. М. В. Лисенка.
Далі був важкий період (з листопада 1996 р. по березень 1997 р.) у житті співачки – її життя висіло на волосинці (тяжка хвороба нирок). Уже мало хто й вірив, що вона виживе. Від'їзд до Німеччини, довгі місяці радикального лікування… Але любов до пісні повернула співачку на сцену – нові пісні, нові сторінки життя.
3 березня 1998 р. співачці вручили Орден княгині Ольги ІІІ ступеня, через рік – ІІ ступеня і в березні 2001 р. – І ступеня. А в жовтні 2003 р. Указом Президента України присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.
9 лютого 2005 року не стало Раїси Кириченко. Попрощатися з нею у будинок Київської Національної філармонії прийшли тисячі людей, а потім її повезуть додому – в Корещину, як вона і заповідала. Її поклали вічно спати поряд з матусею.
Отака вона була, наша Раїса – справжня українка! І якби не Доля, що сказала – "зупинись", якби не важка і затяжна хвороба та передчасна смерть, скільки хороших і всеперемагаючих пісень заспівала б вона своїм прекрасним, як поцілунок Бога голосом. Вона усім серцем любила свою землю і вірно служила Україні. Слава їй у віках!
ЛІТЕРАТУРА
- Баландіна Н. Раїса Кириченко як знакова постать укр. культури: когнітивно-дискурсивний аналіз пісень / Н. Ф. Баландіна // Творчість Р. Кириченко в культ. просторі України на покордонні XX-XXI ст. : до 70-річчя від дня її народження : зб. наук. праць. – Полтава, 2013. – С. 17-23.
- Віценя Л. "...Як Раїса Кириченко співала" / Л. Віценя // Зоря Полтавщини. – 2013. – 23 квіт. – С. 7.
- Волкова Г. Поет-пісняр Вадим Крищенко: "Якби мені хтось сказав намалювати образ України, я намалював би його з Раїси Кириченко". 14 жовтня берегині української пісні, народній артистці України... Раїсі Панасівні Кириченко виповнилося б 70 років / Г. Волкова // Вечірня Полтава. – 2013. – 9 жовт. – С. 5.
- Іванов Ю. "Ще хочеться пограти..." : [Олег Шеременко був особистим аранжувальником Раїси Кириченко] / Ю. Іванов // Полтавський вісник. – 2019. – 6 черв. – С. 9.
- Ількова В. То неправда, що її вже немає... : [вшанування пам'яті Р. Кириченко] / В. Ількова // Зоря Полтавщини. – 2014. – 14 лют. – С. 2.
- Іоффе О. Полтавці вшанували пам'ять Раїси Кириченко / О. Іоффе // Полтавський вісник. – 2019. – 17 жовт. – С. 9.
- Істинний голос України : [75 років з дня народження Раїси Кириченко] // Урядовий кур'єр. – 2018. – 6 жов. – С. 4.
- Коваленко О. Фільм про Раїсу Кириченко – на відстані душі, на відстані сльози / О. Коваленко // Вечірня Полтава. – 2013. – 16 жовт. – С. 6.
- Кудряшов Г. "...А ти гадав: безсмертя – річ проста?" / Г. Кудряшов // Зоря Полтавщини. - 2018. – 9 жовт. – С. 2.
- Кудряшов І. ...І нескінченні ті пісні однині, як пам'ять тих, хто так тебе любив!." : (У Полтавському державному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка відкрито музей Раїси Кириченко) / І. Кудряшов // Рідний край. – 2006. – № 1 (14). – С. 177-179.
- Ляпаненко М. Душі криниця : слово про народну Берегиню / М. Ляпаненко // Рідний край. – 2001. – № 2. – С. 23-27.
- Ляпаненко М. Вона – Україна / М. Ляпаненко // Зоря Полтавщини. – 2020. – 7 лют. – С. 1, 3.
- Оніщенко В. Благословенна піснею Раїса Кириченко / В. Оніщенко // Полтавський вісник. – 2012. – 19 жовт. – С. 10.
- Парулава Т. Г. Співачка Раїса Кириченко – Берегиня української пісні (1943-2005) / Т. Парулава // Творчість Р. Кириченко в культ. просторі України на покордонні XX-XXI ст. : до 70-річчя від дня її народження : зб. наук. праць. – Полтава, 2013. – С. 146-155.
- Садаєв Е. Любов ніжна моя, не відлітай... / Е. Садаєв // Панорама Полтавщини. – 2019. – 9 трав. – С. 2.
Немає коментарів:
Дописати коментар