СУХОМЛИНСЬКИЙ ВАСИЛЬ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Меморіальна дошка

на честь Героя Соціалістичної Праці

В. О. Сухомлинського

на будинку навчального корпусу

Полтавського національного педагогічного

університету ім. В. Г. Короленка

в Полтаві.

Меморіальна дошка на честь Героя Соціалістичної Праці В. О. Сухомлинського встановлена у
1982 р., на будинку навчального корпусу №1 Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка по вул. Остроградського, 2. "У Полтавському педагогічному інституті в 1936–1938 рр. навчався видатний педагог, член-кореспондент АПН СРСР, заслужений учитель УРСР, Герой Соціалістичної Праці Василь Олександрович Сухомлинський (1918–1970 рр.)".

Народився Василь Сухомлинський на Кіровоградщині. У 1924–1935 роках навчався у Кременчуцькому педінституті, 1936–1938 – у Полтавському педагогічному інституті (нині Національний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка).

Учасник Великої Вітчизняної війни. Після війни колишній політрук прийшов в Павлиську середню школу і пропрацював у ній 33 роки. Починаючи з 1949 року Василь Олександрович виступає не тільки у місцевій періодиці, а й у республіканських та всесоюзних, а згодом і зарубіжних виданнях. 1955 р. він успішно захищає у Київському державному університеті кандидатську дисертацію на тему "Директор школи – керівник навчально-виховної роботи", а через рік з’являється його перша велика монографія "Виховання колективізму у школярів".

Наприкінці п’ятдесятих років виходять друком одна за одною такі ґрунтовні праці В. Сухомлинського, як "Педагогічний колектив середньої школи" та "Виховання радянського патріотизму в школярів". 

На найвищий щабель своєї педагогічної творчості Василь Сухомлинський піднявся в шістдесяті роки. До найголовніших, найгрунтовніших творів В. Сухомлинського, опублікованих з 1960 р. належать: "Як ми виховали мужнє покоління", "Духовний світ школяра", "Праця і моральне виховання", "Моральний ідеал молодого покоління", "Сто порад учителеві", "Листи до сина", "Батьківська педагогіка", "Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості" і особливо – "Павлиська середня школа" та "Серце віддаю дітям" (1969). Остання праця витримала вже кільканадцять видань, вона була удостоєна першої премії Педагогічного товариства УРСР (1973) і Державної премії УРСР (1974). Василь Сухомлинський виконував депутатські обов’язки, писав книги, які перекладені більше ніж на 20 мов.

Уже після смерті талановитого педагога з’явилися окремими виданнями праці "Народження громадянина", "Методика виховання колективу", "Розмова з молодим директором школи", "Як виховати справжню людину". 

Крім ерудиції, В. Сухомлинський мав неабияку силу волі, вирізнявся поміркованістю, надзвичайною скромністю, працездатністю (вставав щодня о четвертій ранку й писав власні твори до восьмої), людяністю.

З легкої руки Сухомлинського в педагогіці з’явилося поняття "уроки мислення" – уроки, які змушували дітей молодшого шкільного віку дивитися на світ і розкривати його найскладніші взаємозалежності.

Помер і похований у смт Павлиш Кіровоградської області. В приміщенні педагогічного університету відкритий музей В. О. Сухомлинського.

ЛІТЕРАТУРА

1. Сухомлинський Василь Олександрович // Альманах пошани й визнання Полтавщини. – Полтава, 2003. – С. 178-179.
2. Сухомлинський Василь Олександрович. Вогнегривий коник : казки, притчі, оповідання / В. О. Сухомлинський. – Київ : Вікар, 2007. –200 с.
3. Сухомлинський В. О. Квітка сонця : притчі, казки, оповідання / В. О. Сухомлинський. – Харків : Школа, 2009. – 240 с.
4. Харсун С. Три зустрічі з Василем Сухомлинським / С. Харсун // Зоря Полтавщини. – 2013. – 27 верес. – С. 16.