Він був членом Національної спілки художників України, лауреатом премії в галузі скульптури ім. Миколи Ярошенка, скульптором, керамістом, викладачем Полтавської дитячої художньої школи.
За три дні до своєї загибелі Святослав Пашинський врятував побратима Павла Посохова, який теж був поранений під час мінометного обстрілу: полтавець надав йому першу домедичну допомогу та евакуював із місця бойових дій. Про це розповіла військовослужбовиця Наталія Драч. Жінка познайомилася зі Святославом Пашинським весною 2014 року під час формування 16 окремого мотопіхотного батальйону, у складі якого обоє служили в АТО та стали друзями. У 2015 році кераміст повернувся до мирного життя й продовжив викладати у Полтавській дитячій художній школі.
В перший день російського повномасштабного вторгнення (24 лютого), Святослав подзвонив Наталії Драч о 10-й годині ранку та сказав, що стоїть у черзі до військкомату.
«Він прийняв це рішення як батько, який захищає своїх дітей, як чоловік який захищає свою сім’ю і як громадянин, якому небайдужа доля країни. В нього було саме таке відчуття відповідальності. Славка, який ніколи не мав певних знань у медицині, став санітаром: стрілець-санітар – це та людина, яка допомагає евакуйовувати із поля бою і надає першу домедичну допомогу доки прибуде евакуаційна група.
Він розумів, що таке військова дисципліна, виконавча дисципліна. І творча людина ‒ це відразу видно: навіть у самих скрутних ситуаціях знаходив завжди позитив. Наскільки чуйна, добра і лагідна людина: на моєму шляху такі люди рідко зустрічаються і тому для мене дуже важлива ця дружба з ним
У жовтні 2019-го Святослав Пашинський став членом Національної спілки художників України. Його захопленням була кераміка: роботи полтавця увійшли у приватні колекції в Канаді, Японії та Італії.
«Він був унікальний кераміст, знав добре технології. Працював в такій як би побутовій кераміці (прикладній): оригінальні заварниці для кави, цікаві горнятка. Використовував різні матеріали: кріпив металеві пружини, поєднував дерево із керамікою. Вмів зорганізувати виробничу частину, яку вимагає кераміка: мав приватну майстерню, де виготовляв свої вироби.
Святослав проживав у сусідньому під’їзді в одному будинку зі мною, тому я часто бачив зі свого вікна як він постійно спішив. Спішив до своїх робіт ‒ поринути у творчість. Людина постійно у фізичному та творчому русі – це особливо для мене запам’яталося», ‒ згадує очільник обласної організації Національної спілки художників Юрій Самойленко.
У Полтавській художній дитячій школи Святослав Пашинський пропрацював майже 20 років. З викладачем Ірина Конопля познайомилася у 2016 році, коли почала працювати директором художньої дитячої школи.
«Він був першою людиною, яка прийшла і сказала, що «я готовий допомагати вливатися у колектив, працювати у колективі». Я йому за це дуже вдячна. Скільки б я не зверталася до Святослава Івановича, він жодного разу мені не відмовив у допомозі – це навіть не стосувалося його прямих обов’язків щодо викладання: якщо потрібно було зробити таблички на двері, він допомагав зробити ці таблички, не було жодної нашої виставки, яка б відбулася без допомоги Святослава.
Гарна людина, гарний чоловік, гарний батько. Діти його дуже любили та поважали. У 2019 році він ініціював створення у нашій школі керамічної майстерні, до того часу як у нас її не було, діти працювали в його майстерні «Святокерама»: вони там обпікали свої вироби, які потім презентували на різних виставках та конкурсах», ‒ розповідає Ірина Конопля.
«З початком повномасштабного вторгнення, він видалився зі шкільних чатів. Ми з ним декілька разів зідзвонювались і він мені розповідав, що потрібно робити для завершення робіт його випускників. Тоді я запропонувала знову додатися в групи в месенджерах для роботи з дітьми. Він додався у шкільні чати й почав учням пояснювати, що потрібно доробити. Одна з дівчат писала йому, що «Святослав Іванович, вам ще нам потрібно розповідати про те як ви воювали, спогадами ділитися». Але не судилося спогадами поділитися…», ‒ згадує директорка Полтавської художньої дитячої школи.
Міська влада ухвалила рішення назвати художню школу на честь Святослава Пашинського. Директорка школи Ірина Конопля каже, що це була ініціатива колективу. Перш ніж виносити пропозицію на рівень міста, вона опитала колег та усіх, хто має відношення до роботи закладу
Немає коментарів:
Дописати коментар