З Лубнами пов’язані найголовніші сторінки життя і творчості О. В. Донченка. Тут він учився, одружився, надрукував свій перший вірш, написав кращі твори. Безмежною любов’ю переповнювалося його серце серед зеленого лубенського роздолля, яке додавало сил, надихало на нові творчі відкриття.
Лубенці глибоко шанують пам’ять про відомого письменника, улюбленця юних і дорослих читачів. Іменем Олеся Донченка названо дитячий парк, одну з вулиць у мікрорайоні міста. Його ім’я присвоєно літературному літоб’єднанню при редакції газети "Лубенщина". В ЗОШ №4 діє музей О. Донченка.
Олександр Васильович Донченко народився 19 серпня 1902 року в с. Великі Сорочинці на Полтавщині в сім’ї вчителя.
Закінчив Лубенську чоловічу гімназію та курси позашкільної освіти. Працював учителем, Інспектором політосвіти. З 1926 року переходить на літературну роботу.
Починав свою творчість віршами. Писав переважно для дітей і молоді.
Його перший вірш потрапив до друку в Лубнах у 1918 році. На початку 20-х років чимало віршів Донченка друкувалися в газеті "Червона Лубенщина". На сторінках газети часто з’являється його ім’я – й не тільки під віршами, а й кореспонденціями, навіть передовими статтями.
В 1924 році записується добровольцем у прикордонні війська, служить в кавалерійському полку, що був розквартирований у Гнівані, а згодом переведений із західного кордону до Проскурова. На військовій службі О. Донченко обіймає посаду старшого полкового вчителя. Водночас він продовжує писати вірші, поеми.
1926 року виходить друком його перша поетична збірка – "Червона писанка". Невдовзі після виходу цієї збірки, восени 1926 року, О. Донченка було відкликано з армії для літературної роботи.
Він оселився в Харкові – тодішній столиці України, вступив в організацію літераторів-комсомольців "Молодняк", Пролітфронт, ВУСПП і цілком присвятив себе письменництву, працюючи в у відділі дитячої літератури Державного видавництва України. За чотири роки, з 1927-го по 1931-й, О. Донченко видав понад тридцять книжок своїх віршів і казок для маленьких читачів.
Видав збірки оповідань: "Сурми" (1928), "Галаганчик" (1936), "Пісня жайворонка" (1947), "Секрет" (1947) та інші.
Але в літературу Олександр Васильович ввійшов як талановитий оповідач-прозаїк. Писав переважно для дітей. Його книги "Батьківщина", "Школа над морем", "Лукія", "Карафуто", "Повість про новий дім", "Лісничиха", "Юрко Васюта", "Золота медаль" були свого часу широко відомі серед читачів-дітей. Окремі з них не втратять своєї краси і сили і в майбутньому.
Олесь Донченко належав до організації селянських письменників "Плуг".
В роки Другої світової війни О. Донченко, який не потрапив до армії за станом здоров’я, був евакуйований разом з родиною до Казахстану, де працював кореспондентом газети "Угольная магистраль".
По війні повернувся до Харкова, а згодом оселився в місті своєї молодості – Лубнах, де й провів останні роки свого життя.
Олесь Донченко рано розпочав свій трудовий шлях і за своє недовге життя (прожив неповні 52 роки) встиг написати багато гарних книг.
ЛІТЕРАТУРА
- Малик М.105 років від дня народження. Донченко Олесь (Олександр) Васильович : [народ. 19.08.1902 в с. Великі Сорочинці Миргородського пов.] / М. Малик // Край. - 2007. –№40 (серп.). – С. 17.
- Цимбал Я. Письменник, який умів слухати / Я. Цимбал // Дніпро. – 2009. –№ 6. – С. 160-161.
Немає коментарів:
Дописати коментар