ОРЛОВ ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ

На фасаді будинку Полтавської гравіметричної обсерваторії у 1984 році встановлено

меморіальну дошку Олександру Орлову.

ОРЛОВ ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ – український радянський астроном, заслужений діяч наук УРСР, член-кореспондент АН СРСР, дійсний член АН УРСР, спеціаліст в області астрономії, гравіметрії, геодезії і геофізики, один із засновників геодинаміки, організатор і директор Полтавської гравіметричної обсерваторії і Головної Астрономічної Обсерваторії АН УРСР.

Народився Олександр Якович Орлов у м. Смоленську, у 1902 році закінчив Петербурзький університет і був залишений в ньому для підготовки до наукової діяльності.

У 1902-1905 рр. стажувався за кордоном: займався питаннями небесної механіки у Парижі (Франція) і Лунді (Швеція), вивчав сейсмологію у Геттінгенському університеті ім. Георга-Августа (Німеччина).

У 1905-1906 рр. – асистент Тартутської обсерваторії, у 1907-1912 рр. – астроном-спостерігач, а у 1909-13 рр. – завідуючий сейсмічною станцією цієї ж обсерваторії, читав лекції у Тартутському університеті.

У 1911 р. здійснив поїздку до Єркської обсерваторії (США) для вивчення фотографій комет. 

У 1913-1934 рр. – директор Одеської обсерваторії і професор Новоросійського університету (зараз – Одеський Національний університет ім. І. Мечникова).

Серед відвідувачів його астрономічного гуртка при обсерваторії були – майбутній автор Космологічної теорії гарячого Всесвіту Г. А. Гамов, майбутній творець ракетної космічної техніки В. П. Глушко, видатний дослідник перемінних зірок В. П. Цесевич.

Під його керівництвом в Україні проводилися обширні гравіметричні роботи. З 1924 р. займався організацією Полтавської гравіметричної обсерваторії, директором якої був у 1926-1934 і 1938-1951 рр. (з 1934 по 1938 рр. працював у Державному астрономічному інституті ім. П. Штернберга і у Геодизичному інституті у Москві).

У 1939-1941 рр. був директором Карпатської астрономічної обсерваторії, багато сил віддав для її відродження. У 1941 році за рішенням президії Ан УРСР здійснив поїздку на Далекий Схід для організації там Далекосхідної широтної станції, за власним проектом, який він пропонував ще у 1932 р. 

У 1944 р. О. Орлов був призначений Директором новоствореної Головної Астрономічної Обсерваторії АН УРСР під Києвом, проект якої був розроблений під його керівництвом. На цій посаді він перебував до 1948 року, потім очолював обсерваторію у 1950-1951 рр.

Основні наукові роботи присвячені вивченню припливних коливань сил тяжіння, руху полюсів Землі, геофізиці і дослідженню комет. Провів велику роботу по організації спостережень над припливними деформаціями Землі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Пістоленко І. Полтавські імена та назви в космосі / І. Пістоленко // Полтавський вісник. – 2014. – 11 квіт. – С. 23.
2. Гожий А. Післямова до 90-річчя Полтавської гравіметричної обсерваторії / А. Гожий // Вечірня Полтава. – 2016. – 1 черв. – С. 6.
3. Корсунь А. З історії створення міжнар. служби обертання Землі (IERS). Ініціативи укр. астрономів : [в т. ч. О. Я. Орлова, засновника Полтав. гравіметричної обсерваторії] / А. О. Корсунь // Країна знань. – 2016. – № 9. – С. 24-25.
4. Корсунь А. О. Він завжди йшов новими, незвіданими шляхами : [Олександр Орлов, засновник й перший директор Полтавської гравітаційної обсерваторії (1926 р.)] / А. О. Корсунь // Країна знань. – 2018. – № 1-2. – С. 9-12.
5. Петренко Т. Полтавські зеніти Олександра Орлова і Зінаїди Аксентьєвої / Т. Петренко // Зоря Полтавщини. – 2020. – 22 трав. – С. 1,13.